Трапезников Сергій Павлович

Трапезников Сергій Павлович
Народився19 лютого (3 березня) 1912 Редагувати інформацію у Вікіданих
Астрахань, Російська імперія[1]
Помер12 березня 1984(1984-03-12) Редагувати інформацію у Вікіданих (72 роки)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьполітик
Галузьісторія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМосковський педагогічний державний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор історичних наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладВища партійна школа при ЦК КПРС[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія наук СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих і ЦК КПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Верховної ради СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Трапезников.

Сергій Павлович Трапезников (19 лютого 1912(19120219), місто Астрахань, тепер Російська Федерація — 12 березня 1984, місто Москва) — радянський партійний діяч, завідувач відділу науки і навчальних закладів ЦК КПРС. Член ЦК КПРС у 1966—1984 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—10-го скликань. Доктор історичних наук (1957), професор (1960), член-кореспондент Академії наук СРСР по Відділенню історії (історія СРСР) (23.12.1976).

Життєпис

До 1925 року виховувався в дитячому будинку. З 1924 року наймитував у заможних селян, працював на лісопильному заводі.

У 1929—1934 роках — на комсомольській роботі в Середньоволзькому краї, брав участь в проведенні колективізації. На початку 1930-х років отримав інвалідність.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1935—1939 роках — завідувач партійного кабінету, завідувач культпропвідділу, 2-й секретар Вадинського районного комітету ВКП(б) Пензенської області. У 1939—1941 роках — 1-й секретар Наровчатського районного комітету ВКП(б) Пензенської області. У 1941—1942 роках — 1-й секретар Сердобського районного комітету ВКП(б) Пензенської області.

У 1942—1944 роках — завідувач сільськогосподарського відділу Пермського обласного комітету ВКП(б).

У 1944—1946 роках — слухач Вищої партійної школу при ЦК ВКП(б). У 1946 році закінчив екстерном історичний факультет Московського державного педагогічного інституту імені Леніна. У 1946—1948 роках — аспірант Академії суспільних наук при ЦК ВКП(б).

У 1948—1956 роках — директор Республіканської партійної школи при ЦК КП Молдавії, одночасно головний редактор журналу «Комуніст Молдавії».

У 1956 році захистив докторську дисертацію на тему «Колективізація селянських господарств і організаційно-господарське зміцнення колгоспів (1927—1934 рр.). На матеріалах найважливіших зернових районів РРФСР Північно-Кавказького, Нижньо-Волзького і Середньо-Волзького країв».

У 1956—1959 роках — помічник секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва.

У 1960—1965 роках — проректор Вищої партійної школи при ЦК КПРС з наукової роботи.

У травні 1965 — серпні 1983 року — завідувач відділу науки і навчальних закладів ЦК КПРС.

З серпня 1983 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 12 березня 1984 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Основні праці

  • «Ленін і Сталін про соціалістичне перетворення сільського господарства» (1949)
  • «Сімнадцята Конференція ВКП(б)» (1950)
  • «Боротьба партії більшовиків за колективізацію сільського господарства в роки першої сталінської п'ятирічки» (1951)
  • «Історія Молдавської РСР. Т. 2» (1955)
  • «Колгоспний лад — велике завоювання партії і народу» (1958)
  • «Історичний досвід КПРС в соціалістичному перетворенні сільського господарства» (1959)
  • «Комуністична партія в період наступу соціалізму по всьому фронту. Перемога колгоспного ладу в селі (1929—1932)» (1960, 1961)
  • «Ленінізм і аграрно-селянське питання» (1967, 1974, 1983)
  • «На крутих поворотах історії: з уроків боротьби з ревізіонізмом всередині марксистсько-ленінського руху» (1971, 1972)
  • «Суспільні науки — могутній ідейний потенціал комунізму» (1974)
  • «Інтелектуальний потенціал комунізму» (1976)

Нагороди і звання

Примітки

  1. ↑ Трапезников Сергей Павлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела