Торпедо (Усть-Каменогорськ)

«Торпедо»
Ліга Вища хокейна ліга
Заснована 1955
Місто Усть-Каменогорськ, Казахстан
Кольори                    
CMNS: Торпедо у Вікісховищі

«Торпе́до» — казахська хокейна команда з Усть-Каменогорска. З 2010 року виступає у Вищій хокейній лізі[1].

Історія

Хокейна команда в Усть-Каменогорську була створена 1955 року з ініціативи Миколи Коняхіна, який приїхав сюди з підмосковного міста Електросталь. З моменту заснування і до початку 1990-х років клубом опікувався Ульбінський металургійний завод. 1957 року «Торпедо» стало віце-чемпіоном Казахської РСР.

1963 року дебютировало у чемпіонаті СРСР серед команд майстрів класу «Б», а вже наступного сезону в східній зоні другої групи класу «Б» (відбулося розширення другого за рівнем дивізіону з 11 до 22 колективів). Водночас, з ленінградського СКА перейшов Юрій Баулін[en], бронзовий призер Олімпіади-1960 і дворазовий чемпіон Європи. Його було призначено граючим старшим тренером. Дебют у другій групі виявився досить вдалим — 7 місце серед 11 команд східної зони. У сезоні 1966/1967 грали в перехідному турнірі чотирьох команд за дві путівки в еліту радянського хокею. Лідери другої групи «Торпедо» (Усть-Каменогорськ) і СК ім. Урицького (Казань) не змогли потіснити аутсайдерів першої групи «Металург» (Магнітогорськ) і «Торпедо» (Мінськ). У 60-х роках була створена дитячо-юнацька хокейна школа. 31 грудня 1968 року був відкритий палац спорту з двома льодовими аренами.

1977 року «Торпедо» опустилося в другу лігу, де відіграло три сезони. З цього часу у команда починає орієнтуватися на власних вихованців і така традиція протрималася до 2000-х років. 1982 року старшим тренером призначають молодого спеціаліста Віктора Семикіна, а з московського «Спартака» повертається олімпійський чемпіон Борис Александров. Перша ланка клубу, Борис Александров — Андрій Соловйов[ru] — Ігор Кузнецов стає однією з найсильніших у першій лізі і демонструє феноменальну результативність. 1986 року клуб очолює Володимир Гольц, який працював у місцевій ДЮСШ. Йому знадобилося два роки, щоб команда дебютувала у вищій лізі. Після першого етапу Борис Александров і Ігор Кузнецов очолювали список найкращих бомбардирів турніру. У другій честині сезону брали участь у перехідному турнірі і не змогли закріпитися в еліті. Зробивши необхідні висновки казахські хокеїсти через рік повернулися до вищої ліги і виступали там ще три сезону.

Після розпаду Радянського Союзу «Торпедо» став одним з організаторів Міжнаціональної хокейної ліги. В середині 90-х розпочалися фінансові проблеми, Ульбінський металургійний завод не міг її забезпечувати в повному об'ємі. Лідери команди, дитячі тренери і їх вихованці почали виїжджати з Усть-Каменогорська. Команда перейшла до приватного власника і отримала назву «Алтай-Торпедо».

З 1993 року розпочалася історія національної команди Казахстану, основу якої завжди складали усть-каменогорські хокеїсти. Під керівництвом Бориса Александрова збірна увійшла до чвертьфіналу Олімпіади-1998 у Нагано, а в її складі грали гравці та вихованці «Торпедо»: воротар — Віталій Єремєєв; захисники — Ігор Нікітін, Олексій Трощинський, Андрій Соколов[en], Ігор Земляной[en], Володимир Антипін, Андрій Савенков[en]; нападники — Костянтин Шафранов, Євген Корешков, Олександр Корешков, Михайло Бородулін[en], Андрій Пчеляков, Єрлан Сагимбаєв, Дмитро Дударев, Володимир Зав'ялов[en], Павло Каменцев[en], Олег Кряжев.

Після розформування Міжнаціональної хокейної ліги, російська хокейна федерація дозволила казахському клубу грати у вищій лізі (другий за рангом дивізіон). 19 січня 2000 року команда змінила назву на «Казцинк-Торпедо» (додали у назву фірму-спонсора). 2010 року усть-каменогорці стали одним з засновників ВХЛ (Вищої хокейної ліги). 5 травня 2015 була повернута стара назва колектива — «Торпедо». У сезоні 2016/2017 стали переможцями регулярного чемпіонату ВХЛ і дійшли до фіналу серії плей-оф, де поступилися «Динамо» з Балашихи Московської області.

Досягнення

Палац спорту імені Бориса Александрова (2012 рік)

Чемпіон Казахстану

  • Чемпіон (13): 1993, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2007
  • Другий призер (2): 2006, 2009
  • Третій призер (1): 2008

Кубок Казахстана

  • Володар (4): 2002, 2003, 2004, 2007
  • Фіналіст (2): 2005, 2006

Вища хокейна ліга

  • Переможець регулярного чемпіонату (1): 2016/2017
  • Фіналіст плей-оф ВХЛ (1): 2016/2017
  • Фіналіст Кубка відкриття сезону (1): 2017/2018

Континентальний кубок

  • Третій призер (1): 2008

Елітні ліги

Статистика виступів у вищій лізі СРСР і Міжнаціональній хокейній лізі:[2][3]

Сезон Турнір І В Н П Ш О Місце
Вища ліга СРСР
1987/1988 вища ліга 26 5 3 18 91 — 121 13 14 з 14
1989/1990 вища ліга 30 5 5 20 80 — 123 15 14 з 16
1990/1991 вища ліга 46 14 10 22 130 — 183 38 9 з 15
1991/1992 вища ліга 30 16 3 11 114 — 109 35 5 з 16
фінальний турнір 12 1 1 10 24 — 50 3 8 з 8
Міжнаціональна хокейна ліга
1992/1993 східна конференція 42 23 2 17 177 — 146 48 5 з 12
плей-оф 3 1 0 2 8 — 18 2 1/8 фіналу
1993/1994 регулярний чемпіонат 46 25 1 20 174 — 153 51 9 з 24
1994/1995 східна конференція 52 24 4 24 173 — 171 52 7 з 14
плей-оф 2 0 0 2 2 — 14 0 1/8 фіналу
1995/1996 східна конференція 26 9 2 15 66 — 93 20 9 з 14
турнір за 15-28 місця 26 11 3 12 84 — 84 25 22 з 28

Найбільше матчів у цих турнірах провели:

Найкращі бомбардири:

Сезон Перше місце Друге місце Третє місце
1987/1988 Борис Александров — 33 (21+12) Ігор Кузнецов — 27 (20+7) Андрій Фукс — 15 (9+6)
1989/1990 Ігор Беляєвський[ru] — 14 (9+5) Сергій Дев'ятков — 13 (9+4) Костянтин Шафранов — 13 (6+7)
1990/1991 Ігор Дорохін — 26 (16+10) Костянтин Шафранов — 22 (16+6) Ігор Беляєвський — 21 (12+9)
1991/1992 Андрій Райський — 30 (16+14) Олександр Корешков — 25 (11+14) Борис Фукс — 24 (11+13)
1992/1993 Костянтин Шафранов — 39 (19+20) Євген Корешков — 34 (18+16) Ігор Беляєвський — 27 (12+15)
1993/1994 Костянтин Шафранов — 39 (18+21) Євген Корешков — 37 (25+12) Михайло Бородулін — 32 (19+13)
1994/1995 Борис Александров — 33 (14+19) Сергій Антипов — 30 (19+11) Андрій Пчеляков — 28 (17+11)
1995/1996 Андрій Самохвалов — 31 (23+8) Володимир Антипін — 24 (13+11) Анатолій Філатов — 24 (9+15)

Драфт НХЛ

Список вихованців клубу, яких обирали на драфті Національної хокейної ліги:[4]

Рік Гравець Місце Клуб НХЛ Клуб під час драфту
1978 Віктор Шкурдюк 203 «Сент-Луїс Блюз» СКА (Ленінград)
1992 Андрій Райський 156 «Вінніпег Джетс» «Торпедо» (У-К)
1993 Анатолій Філатов 158 «Сан-Хосе Шаркс» «Торпедо» (У-К)
1994 Борис Зеленко 206 «Піттсбург Пінгвінс» ЦСКА (Москва)
Віталій Єремеєв 209 «Нью-Йорк Рейнджерс» «Торпедо» (У-К)
Євген Набоков 219 «Сан-Хосе Шаркс» «Торпедо» (У-К)
1995 Андрій Самохвалов 208 «Детройт Ред Вінгз» «Торпедо» (У-К)
1996 Костянтин Шафранов 229 «Сент-Луїс Блюз» «Металург» (Магнітогорськ)
1998 Микола Антропов 10 «Торонто Мейпл Ліфс» «Торпедо» (У-К)
Андрій Трощинський 170 «Сент-Луїс Блюз» «Торпедо» (У-К)
1999 Дмитро Левинський[en] 46 «Чикаго Блекхокс» «Сєвєрсталь» (Череповець)
Степан Мохов 63 «Чикаго Блекгокс» «Сєвєрсталь» (Череповець)
Костянтин Руденко 160 «Філадельфія Флаєрс» «Сєвєрсталь-2» (Череповець)
Вадим Тарасов 196 «Монреаль Канадієнс» «Металург» (Новокузнецьк)
Олексій Литвиненко[en] 262 «Фінікс Койотс» «Торпедо» (У-К)
2000 Максим Бірбраєр[en] 67 «Нью-Джерсі Девілс» «Ньюмаркет Гаррікейнс» (Канада)
Олександр Любимов 83 «Едмонтон Ойлерс» «Лада» (Тольятті)
Дмитро Уппер 136 «Нью-Йорк-Айлендерс» «Торпедо» (Нижній Новгород)
2001 Олександр Пережогін 25 «Монреаль Канадієнс» «Авангард» (Омськ)
Дмитро Петцольд[en] 107 «Сан-Хосе Шаркс» «Кельнер Гайє»
Олександр Головін 174 «Чикаго Блекгокс» «Авангард-2» (Омськ)
2003 Костянтин Пушкарьов 44 «Лос-Анджелес Кінгс» «Торпедо» (У-К)
Дмитро Пестунов 80 «Фенікс Койотс» «Металург» (Магнітогорськ)
2004 Віктор Александров 83 «Сент-Луїс Блюз» «Металург» (Новокузнецьк)
Антон Худобін 206 «Міннесота Вайлд» «Металург-2» (Магнітогорськ)
Максим Семенов 220 «Торонто Мейпл Ліфс» «Лада» (Тольятті)

Примітки

  1. ↑ Хоккейный клуб «Казцинк-Торпедо» меняет своё название (рос.)
  2. ↑ Чемпіонат СРСР на сайті «Хоккейные архивы» (рос.)
  3. ↑ Міжнаціональна хокейна ліга на сайті «Хоккейные архивы» (рос.)
  4. ↑ «Торпедо» (Усть-Каменогорськ) (англійська) . EliteProspects.com. Процитовано 17 грудня 2019.

Посилання