|
Торпеда Вайтгеда
Торпеда Вайтгеда — серія торпед британського інженера Роберта Вайтгеда[1], що стояли на озброєнні усіх великих флотів світу. Вайтгед вдосконалив розробку австро-угорського фрегаттен-капітана Джованні Лаппіса[de] (нім. Giovanni Luppis) і біля 1866 розробив самохідну торпеду, яку приводив у рух мотор, що працював на стисненому повітрі. Перша торпеда при довжині 3,35 м, діаметрі 356 мм мала масу близько 136 кг при 8 кг вибухівки і дальність дії 640 м при швидкості 6 вузлів. Торпеда вперше була використана 29 травня 1877, коли британський фрегат «HMS Shah[en]» спробував торпедувати перуанський монітор «Huascar». 16 січня 1878 в ході Російсько-турецької війни два катери вперше потопили турецький пароплав «Intibah». Під час Громадянської війни в Чилі 23 квітня 1891 торпедні катери вперше затопили з відстані 100 м військовий корабель — панцирний фрегат Blanco Encalada[en]. В час Другої світової війни німецький важкий крейсер Blücher був затоплений 9 квітня 1940 з фортеці Оскарборг двома ще австро-угорськими торпедами Вайтгеда.  ІсторіяНевідомий сьогодні австро-угорський офіцер берегової артилерії намагався використати проти ворожих кораблів човен з вибухівкою, що приводився в рух паровою машиною і мотузками керувався з берега. Після його смерті ідея зацікавила капітана Джованні Луппіса, який розробив дві моделі, остання з яких «6m» приводилась в рух годинниковим механізмом. У 1860 він показав модель «6m» імператору Францу Йосифу I, але флотська комісія її відхилила через недовершене керування і малу швидкість. Мер Фіуми Джованні Джотта познайомив Луппіса з британським інженером-механіком Робертом Вайтгедом. Вони уклали угоду і до 1864 в основному була розроблена концепція торпеди, що могла пересуватись під водою за допомогою мотора на стисненому повітрі, автоматично контролюючи глибину, напрямок. 21 грудня 1866 морська комісія схвалила торпеду Whiteheads-Luppis’ і доручила розпочати дослідне виробництво. На 1868 Вайтгед розробив дві модифікації торпеди з різною вагою вибухової речовини і систему контролю глибини і напрямку[en]. Завдяки цьому австрійський флот купив 1869 права на торпеду Вайтгеда, швидкість якої на 1877 довели до 18 вузлів при дальності 830 метрів. Одночасно Вайтгед зберіг право продажу торпеди іншим країнам і після демонстраційних запусків право на неї 1871 купив Royal Navy. Згодом торпеди почали купувати флоти інших держав. З 1880-х років розпочали розгортання торпедних човнів під торпеди Вайтгеда, розробляти проекти їхнього застосування з підводних човнів. Але залишалась проблема відхилення від курсу через вітер, хвилі. Її вирішував гіроскоп австрійського інженера Людвіга Обрі[en], права на який купив 1896 Вайтгед. Серійне виробництво торпед розпочали 1872 у британському Королівському арсеналі[de] Вулвича. Американська компанія E. W. Bliss[en] купила права і 1892 розпочала виготовлення торпед для флоту США. Завод Stabilimento Tecnico di Fiume відкрили 1873, але через два роки він збанкрутував. Тому Роберт Вайтгед реорганізував її 1875 у Torpedo-Fabrik von Robert Whitehead (згодом Whitehead & Co.). Після смерті 1905 Роберта Вайтгеда спадкоємці продали підприємство компаніям Vickers Limited і Armstrong Whitworth, які володіли нею до початку війни.
Флоти-оператори
Модифікації
Подальші розробкиВайтгедом було розроблено ряд торпед для ВМС США. Компанія E. W. Bliss Company[en] з Брукліну 1892 розпочала виготовлення 100 Whitehead Mark 1 torpedo[en] з гіроскопом Людвіга Обрі[en], 1892 Whitehead Mark 1B torpedo[en], 1893 Whitehead Mark 2 torpedo[en], 1893 Whitehead Mark 2C torpedo[en]. ПриміткиДжерела
 Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Торпеда Вайтгеда
Посилання |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
_crowned.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
