У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Моррісон.
Томмі Девід Моррісон (англ.Tommy David Morrison; 2 січня1969, Грейвет, Арканзас — 1 вересня2013, Омаха, Небраска) — американський професійний боксер (з 1988 по 1996), чемпіон у важкій вазі за версією WBO (1993). У 1996 залишив боксерську кар'єру через позитивний результат аналізу на ВІЛ. Також відомий як актор; у 1990 знявся у кінострічці Роккі 5 у ролі боксера Томмі Ганна.
У 2007 зробив спробу повернутися в бокс — після того, як у липні 2006 повторний аналіз крові показав відсутність в організмі ВІЛ.[1] У серпні 2013 мати Моррісона повідомила, що її син хворий на СНІД, до того ж перебуває на фінальній стадії захворювання.[2] Помер у віці 44 років від септичного шоку, поліорганної недостатності та зупинки серця. Під час аутопсії наявність ВІЛ, однак, не підтвердилася.[3]
Життєпис
Народився в сім'ї Діани та Тімоті Моррісона; батько був будівельником на пенсії.[4] За лінією матері мав індіанські корені (належав до племен понка та ото), за лінією батька — шотландські.[5][6].[7] Ріс та виховувався в окрузі Делавер, штат Оклахома,[8] більшу частину свого життя провів у місті Джей у тому ж штаті. Був далеким кровним родичем голівудської кінозірки Джона Вейна, через що отримав прізвисько «Герцог» (англ.The Duke).[9][10] Старший брат Томмі, Тім Моррісон-молодший, був також боксером і брав участь у змаганнях National Golden Gloves (Ноксвілл, штат Теннесі), дійшовши до чвертьфіналу; у дебютному поєдинку на професійному ринзі Тім програв боксеру Оліверу Макколу.
У тринадцятирічному віці Томмі, підробивши документи, взяв участь у п'ятнадцяти тестових поєдинках з боксу серед аматорів (мінімальний вік учасників мав складати 21 рік), з яких програв лише один. У 1988, закінчивши середню школу, отримав запрошення грати в університетській команді з американського футболу за Emporia State University. В тому ж році виграв регіональні змагання Golden Gloves у Канзасі та подав заявку на участь у National Golden Gloves у місті Омаха (штат Небраска).[11]
Боксерська кар'єра
Професійну боксерську кар'єру Томмі Моррісон розпочав 10 листопада 1988 у Нью-Йорку, нокаутувавши Вільяма Мухаммада.[12]
У 1989 під час поєдинків здобув дев'ятнадцять перемог, більшу частину (п'ятнадцять) з яких — нокаутом. 18 жовтня1991 вперше отримав шанс позмагатися за титул чемпіона світу за версією WBO. Під час поєдинку, однак, програв у п'ятому раунді Рею Мерсеру, який відправив Томмі в нокаут. До цього моменту Моррісон виграв 28 боксерських поєдинків підряд.
У 1992 отримав шість перемог; серед переможених ним суперників — Джо Хіпп, який згодом став першим корінним американцем, що здобув титул чемпіона світу у важкій вазі.
6 липня 1993 відбувся найважливіший в кар'єрі поєдинок, у результаті якого Моррісон переміг легенду професійного боксу Джорджа Формена й таким чином здобув з другої спроби титул чемпіона світу у важкій вазі за версією WBO. Проте вже майже через п'ять місяців Моррісон втратив титул, програвши Майклу Бенту. Останнім поясом у боксерській кар'єрі був малозначущий титул за версією IBC, який Моррісон здобув у 1995, перемігши Донована Раддока, і втратив через чотири місяці, програвши Ленноксу Льюїсу.
15 лютого 1996 був вимушений перервати боксерську кар'єру, оскільки аналізи підтвердили у нього наявність ВІЛ. У 2007 повернувся на ринг і переміг нокаутом у другому раунді Джона Касла. Через рік провів свій останній поєдинок, перемігши Мета Вейсгаара. Загалом під час спортивної кар'єри Моррісон провів 368 поєдинків (включаючи аматорські), з яких виграв 343 (315 — нокаутом), 24 завершив поразкою й лише один завершився нічиєю.[13]
Вперше на кіноекрані Моррісон з'явився у 1988 у стрічці Джона КарпентераВони живі (англ.They Live), знятій у жанрі наукової фантастики. У ній Моррісон зіграв бійця руху опору на ім'я Дейв.[14] Боксерські поєдинки Моррісона надихнули Сильвестра Сталлоне написати сценарій фільму Роккі-5, який вийшов у 1990-му;[15] у ньому Моррісон зіграв боксера Томмі Ганна.[16] З'явився він також у ролі Лео в одному з епізодів ситкому Сибіл, знятому компанією CBS, у 1996, під назвою Навчаючи Зої (англ.Educating Zoey) з Сібілл Шеперд, кримінальній драмі Трійка з Західного Мемфісу (англ.West Memphis Three) та фільмі Walk On (2005).[17]
Приватне життя
У Томмі Моррісона залишилося двоє синів — Трей Ліппе (*27 вересня 1989) та Джеймс Маккензі Вітт (*18 липня 1990). Був одружений тричі: з 1996 по 2000 — з Дон Фрімен (англ.Dawn Freeman), з 2001 по 2011 — з Дон Гілберт (англ.Dawn Gilbert), з 2011 по 2013 — з Трішею Гардінг. Проживав у Вайт Каунті (англ.White County), штат Теннесі.
Протягом 1990-х та на початку 2000-х Моррісон вчинив ряд правопорушень: у грудні 1993 побив студента з Університету Айови, за що був вимушений виплатити йому компенсацію у розмірі 310 доларів;[18][19] у жовтні 1996 транспортував у місті Джей заряджену вогнепальну зброю, за що отримав шість місяців умовно та був вимушений виплатити штраф у розмірі 100 доларів;[20] у вересні 1999 був засуджений на два роки умовно через інцидент, що трапився двома роками раніше, внаслідок якого з його провини було поранено троє людей;[21] 16 вересня 1999 поліція знайшла в машині Моррісона наркотики та зброю, через що 14 січня 2000 він був засуджений до двох років ув'язнення.[21].[22] 3 квітня 2002 отримав ще один рік увязнення за порушення своїх зобовязань після виходу з в'язниці.[23]
Смерть
У 1996 у Моррісона був виявлений ВІЛ, хоча діагноз підтверджувався не завжди.[24] У січні 2007 Моррісон вчетверте пройшов тест на ВІЛ, який так само, як і попередні, не показав наявності вірусу.[25] Томмі Моррісон помер 1 вересня 2013 в медичному центрі Омахи (Небраска). Причиною смерті стала зупинка серця, викликана поліорганною недостатністю, яку, в свою чергу, спровокував септичний шок, спровокований синьогнійною паличкою.[26]
Похований на цвинтарі Батлер Крік (англ.Butler Creek Cemetery) (Арканзас).[9]
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 19 лютого 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
