|
Ткачук Іван Васильович
Іва́н Васи́льович Ткачу́к (25 вересня 1891, П'ядики Коломийського повіту на Галичині (нині Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.) — 9 жовтня 1948, Львів) — український прозаїк лівого спрямування, журналіст, літератор БіографіяНародився 25 вересня 1891 року в родині громадян Австро-Угорської імперії. Закінчив сільську школу, навчався в українській Коломийській гімназії, проте був виключений з неї через участь у підпільних марксистських гуртках. Під час Першої світової війни добровільно вступив до легіону Українських січових стрільців (УСС), був в австрійській армії, попав у російський полон, а з 1917 року пристав до більшовиків і лишився працювати в окупаційних установах УСРР. Брав участь в інтервенції радянських військ на західноукраїнські землі. Після демобілізації з лав Червоної армії (з 1919) залишився у Катеринославі[2]. Працював редактором газет «Советский путь» і «Думка» в Мелітополі. Під псевдонімом Іван Чорнобиль писав у газеті «Червона правда» — видання політвідділу 1-ї Кінної армії. У 1924 редагує в Катеринославі селянську газету «Зірка», де з літа друкується сторінка літературної організації «Плуг». 1925 року з його ініціативи став виходити літературний часопис «Зоря». Призначений у січні 1928 року редактором окружної (обласної) газети «Звезда» Іван Ткачук багато зробив для українізації газети. При ньому тираж газети в липні 1928 року зріс до 45 тисяч. У 1928 році Ткачук залишає газету «Звезда», яка в листопаді 1929 року стала україномовною «Зорею» і видається нині під цим іменем. Після переїзду до Харкова був одним з організаторів письменницької організації «Західна Україна», яка гуртувала літераторів із колишньої Австро-Угорщини, що пішли на співпрацю зі сталіністами. Працював редактором у журналі «Західна Україна», у щоденній газеті «Комуніст», у видавництві ЛІМ. Був членом профспілки друкарів. 7 грудня 1933 р. Іван Ткачук був заарештований органами ДПУ в Харкові. Йому висунуто звинувачення у приналежності до УВО та в підготовці терористичного замаху. «Особливою трійкою» при ДПУ 26 лютого 1934 року засуджений на п'ять років позбавлення волі у «виправно-трудових таборах, без обмеження в правах». 7 січня 1936 втік із табору, був впійманий і засуджений додатково до основного строку ще на три роки. Був звільнений у 1939 р. Після Другої світової війни Ткачук, уже важко хворий, повертається до Львова, де пробує поновити свою літературну творчість, працює над романом «Розбиті кордони». Проте цей твір так і залишився недописаний — автор помер 9 жовтня 1948 р. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 5.[3] 17 квітня 1957 року судова колегія з кримінальних справ Верховного суду УРСР реабілітувала Івана Ткачука за відсутністю складу злочину. ТвориОкремими виданнями вийшли збірки оповідань
Сім‘яДружина Мотря Тимофіївна (1895 р. н.), дочка Галина (1921 р. н.), син Радомир (1926 р. н.). Примітки
Література
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
