Ткаченко Володимир Данилович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Ткаченко.
Ткаченко Володимир Данилович
Народився8 жовтня 1943(1943-10-08)
Скотареве, Шполянський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Помер31 березня 2007(2007-03-31) (63 роки)
Харків, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьправник, викладач університету
Alma materХарківський юридичний інститут імені Дзержинського (1970)
ЗакладНаціональна юридична академія України імені Ярослава Мудрого
Вчене званняпрофесор
Науковий ступінькандидат юридичних наук (1987)
Науковий керівникЦвік Марко Веніамінович
ЧленствоСоюз юристів України
Нагороди
Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти»
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Ткаченко Володимир.

Володимир Данилович Ткаченко (8 жовтня 1943, село Скотареве, Київська область (тепер — Черкаська область), Українська РСР, СРСР — 31 Березня 2007, Харків, Україна) — радянський та український вчений-правознавець, спеціаліст у галузі теорії держави і права, кандидат юридичних наук (1987), професор (2006), завідувач кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (1993—2006).

Життєпис

Володимир Ткаченко народився 8 жовтня 1943 року в селі Скотареве Шполянського району Київська область (тепер — Черкаської області). У 1966 році почав навчатися в Харківському юридичному інституті, який закінчив у 1970 році. Потім продовжив навчатися в аспірантурі у тому ж виші, яку закінчив у 1973 році. У той же період, до жовтня 1973 року працював у Вільшанській та Гайворонській районних прокуратурах Кіровоградської області[1][2].

З жовтня[2] 1973 по 1975 рік і з 1978 по 1990 рік працював на посадах асистента і старшого викладача на кафедрі теорії держави і права Харківського юридичного інституту, а в 1990 році став доцентом цієї кафедри. У 1987 році в Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського під науковим керівництвом професора Марка Цвіка захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за темою «Основні вимоги соціалістичної законності в правотворчості радянської держави». Ця робота була виконана в рамках досліджень проведених науковою політико-правовою школою, що діяла при кафедрі теорії держави і права[3]. На захисті дисертації його офіційними опонентами виступали Є. В. Назаренко та Є. В. Бурлай[4], а в 1991 році йому було надане вчене звання доцента[1]. Володимир Данилович спеціалізувався на вивченні проблем верховенства права, законності, праворозуміння, демократії, правової держави, а також сфери правового регулювання[2].

У 1993 році після того, як завідувач кафедри теорії держави і права Української юридичної академії (колишній ХЮІ, з 1995 року — Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого) Микола Придворов звільнився з вишу[5], на посаду завідувача був призначений Володимир Ткаченко[1]. У середині 1990-х років разом з іншими викладачами кафедри опікав наукову роботу студентів[6]. Займався підготовкою молодих вчених, виступав науковим керівником у чотирьох здобувачів наукового ступеня кандидата юридичних наук[1]. Серед тих, хто захистив під його керівництвом свої дисертації були: І. В. Яковюк (2000)[7] та Є. П. Євграфова (2005)[8]. Брав участь у написанні статей для шеститомника «Юридична енциклопедія», який видавався в 1998—2004 роках[9]. Разом з професорами Марком Цвіком і Олександром Петришиним брав участь від кафедри в написанні першого науково-практичного коментаря академічного характеру до Конституції України 1996 року[10].

У 2006 році був нагороджений Почесною відзнакою Міністерства освіти і науки «Відмінник освіти України» і йому було надане вчене звання професора. Того ж року пішов з посади завідувача кафедри теорії держави і права[1]. Був членом Союзу юристів України та Президії Харківської асоціації політологів[2]. Володимир Данилович Ткаченко помер 31 березня 2007 року[1].

Науковий доробок

Написав самостійно або був співавтором близько 90 опублікованих наукових праць, основними серед яких були[1]:

  • «Загальна теорія держави і права» (2002).
  • «Порівняльне правознавство» (2003).
  • «Місцеве самоврядування в Україні в умовах становлення правової держави» (2004).
  • «Юридична деонтологія» (2006).

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Тацій, 2014.
  2. ↑ а б в г Опришко1998.
  3. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 208.
  4. ↑ Панов, 2006, с. 35.
  5. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 205.
  6. ↑ Тацій, Панов, 1995, с. 30.
  7. ↑ Панов, 2006, с. 40.
  8. ↑ Панов, 2006, с. 43.
  9. ↑ Покажчик авторів Юридичної енциклопедії // Юридична енциклопедія / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. — Київ : «Юридична думка», 2004. — Т. 6. — С. 668—681. — ISBN 966-7492-06-0.
  10. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 210.

Література

  • Ткаченко Володимир Данилович // Вчені-юристи України: довідник / Редкол.: В. Ф. Опришко (керівник) та ін. — Київ : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. — С. 203. — 610 с. — ISBN 966-7024-23-1.
  • Ткаченко Володимир Данилович // Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого / редкол.: В. Я. Тацій (голова) та ін. — Харків : Право, 2014. — С. 165. — 192 с. — ISBN 978-966-458-700-3.
  • Національна юридична академія України 1920—1995. Історичний нарис / Редакційна колегія: В. Я. Тацій (головний редактор), М. І. Панов (заст. головного редактора) та ін. — Харків : Харківська книжкова фабрика «Глобус», 1995. — 126 с.
  • Підготовка і атестація науково-педагогічних кадрів у Національній юридичній академії України імені / Панов М. І.[ru] (кер. авт. кол). — Харків : Право, 2006. — 576 с.
  • Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804—2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Харків : Право, 2014. — 616 с.