Ткаленко Іван Борисович

Іван Ткаленко
Основна інформація
Дата народження1 березня 1977(1977-03-01) (47 років)
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Професіямузикант
Інструментибандура, гітара, бас-гітара, клавішні, вокал
Моваукраїнська
КолективиІван Ткаленко
banduramaster.tilda.ws
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаленко.

Іван Борисович Ткаленко (1 березня 1977, Кременчук, Полтавська область) — український музикант, композитор, бандурист, мультиінструменталіст, винахідник, педагог.

Життєпис

Народився 1 березня 1977 року в Кременчуці в сім'ї інженерів. У 1980 році родина переїхала до міста Хорол Полтавської області. Навчатися музиці почав у хорольській музичній школі по класу скрипки в 1984 році. Через 4 роки покинув навчання через гру у ВІА Хорольського будинку піонерів на бас-гітарі.

У 1990 році вступає до Стрітівської школи кобзарського мистецтва, звідки через два роки виключений за порушення навчальної дисципліни.

З 1993 по 1995 рік навчається у Студії при Державній заслуженій капелі бандуристів України.

З 1995 по 1996 рік працює викладачем бандури у школі мистецтв села Германівка (Обухівський район).

З 1996 по 1997 рік - служить у лавах Національної гвардії України, грає в ансамблі/оркестрі в/ч 2262. Військове звання - старший сержант гвардії

З 1997 по 2018 рік - артист Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. І. Майбороди[1]. З 2000 року - музикант гурту Гроно[2], Тараса Петриненка. З 2007 по 2009 рік - музикант гурту Гайдамаки. З 2011 по 2018 рік викладає бандуру у Студії при Національній заслуженій капелі бандуристів України ім Г. Майбороди. З 2018 року - незалежний концертуючий/сесійний музикант.

Діяльність

Композитор/музикант: мова сонця[3], ембієнт[4], бандурна електронна музика[2][5].

Винахідник: стійки до бандури [6][7]; системи визвучення бандури (електробандура), вперше застосував паралельну обробку бандурного сигналу, використовує комп'ютерну обробку під час гри[2].

У 2012 році заснував Лігу Вправних Регулювальиків бандури (зараз Майстерня Вправних Бандуристів)[8] - організація, яка ремонтує та обслуговує бандури, виготовляє стійки до бандури, встановлює системи визвучення бандури (електобандура)[9].

Педагог: викладач Студії при Національній заслуженій капелі бандуристів України ім Г. Майбороди, викладає бандуру приватно, читає лекції та майстер-класи онлайн і офлайн.

Співпраця

Співпраця: Олександр Піпа, Тоня Матвієнко, Володимир Ткаченко, Оксана Білозір, Тарас Петриненко, Kozak System, Сокира Перуна, Чубай Козак Систем пісні самонаведення, KoloYolo, СонЦе, Любомир Мельник, проект VILNA, Quattro corde, Ольга Богомолець, Майя Янчишин-Чедрик, гурт Vroda, хор Хрещатий Яр, Los Dinamos.

Відео

Примітки

  1. ↑ ТКАЛЕНКО Іван // Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2011. – С.254, С.310.
  2. ↑ а б в Лісняк Інна. Академічне бандурне мистецтво України кінця ХХ - початку ХХІ століття / [голов. ред. Г. Скрипник]. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2019. 254 с. + 12 іл. ISBN 978-966-02-8839-3
  3. ↑ Про призначення грантів Президента України молодим діячам у галузі театрального, музичного, образотворчого мистецтва та кінематографії, а також молодим письменникам... 31.10.2008
  4. ↑ Громадське радіо. Програма Громадська хвиля. Ембієнт на бандурі: можливості традиційного інструмента, про які ви не підозрювали. 14.07.2018
  5. ↑ Український музикант створює унікальну музику (ВІДЕО). 27.02.2019
  6. ↑ Ткаленко Іван // Чорногуз Я. Кобзарська Січ. До 90-ти річчя Національної заслуженої капели бандуристів ім.Г.Майбороди. К.,2008. – С.75.
  7. ↑ Сайт Майстерні Вправних Бандуристів. Стійки до бандури. Для дорослих і дітей
  8. ↑ Радіо Культура. Програма Бандура Style. Іван Ткаленко про винахід електробандури, її 15-ту реінкарнацію і про співпрацю з Тарасом Петриненком. 1.09.2019
  9. ↑ Татьяна Малыняк. Иван Ткаленко: “Бандурное искусство нуждается в своем Джими Хендриксе”. 17.11.2016. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019. [Архівовано 2019-11-05 у Wayback Machine.]

Джерела

Посилання