Тихий Дон (фільм, 1958)
«Ти́хий Дон» (рос. «Тихий Дон») — російський радянський трисерійний кольоровий фільм-епопея у жанрі епічної драми, знятий режисером Сергієм Герасимовим за однойменним романом Михайла Шолохова на кіностудії імені Горького у 1957-1958 роках. Лідер прокату 1958 року у СРСР (1 місце, 47 млн глядачів). Історія створенняЩе у 1939 році режисер Сергій Герасимов звернувся до ДУФК с пропозицією екранізувати роман Михайла Шолохова «Тихий Дон», проте отримав відмову. У 1956 році С. Герасимов вирішив, що час для зйомок фільму настав. Сценарій фільму одобрив сам автор роману. Зйомки розпочались у 1956 році в павільйоні кіностудії імені Горького, а на початку жовтня того ж року знімальна група виїхала у експедицію на Дон. На хуторі Диченськ, де йшли зйомки першої екранізації роману 1930 року, збудували декорації, а у 3-х кілометрах від хутора «збудували» садибу Листницьких. У вересні 1957 року розпочався монтаж стрічки, а у листопаді перші дві серії вийшли на екран. Третя, заключна, серія вийшла через пів-року, у 1958 році. Фільм став лідером прокату 1958 року, зібравши 47 мільйонів глядачів[3]. СюжетПодії фільму розгортаються на Дону, в станиці Вешенській напередодні Першої світової війни. Молодий козак Григорій Мелєхов закоханий у свою сусідку Аксинью Астахову. Оскільки Аксинья одружена, їм доводиться приховувати свої стосунки. Проте незабаром про них знала вже вся станиця. Батько Григорія, Пантелій Прокопович Мелєхов, дізнавшись про стосунки сина з одруженою жінкою, вирішує якнайшвидше одружити його. На вимогу батьків Григорій одружується з багатою козачкою Наталією Коршуновою, молодшою сестрою свого найкращого товариша Дмитра Коршунока. Проте одруження не згасило кохання Григорія до Аксиньї й він розповідає про це своїй дружині. Почувши про таке, Мелєхов-старший виганяє сина з дому. Залишивши родину, Григорій наймається робітником у садибу козацького генерала Миколи Листницького й забирає до себе Аксинью, яка не витримавши знущань чоловіка, також втікає з дому. Через деякий час у Григорія та Аксиньї народжується донька, але Григорія майже відразу забирають на військову службу. З початком Першої світової війни козак Григорій Мелєхов потрапляє у саму гущавину подій. За два роки війни в армії наростало невдоволення, у солдатських окопах почали з'являтись листівки, що закликали солдатів кидати зброю й повертатись додому. Багато солдатів так і робили, проте козаки, віддані царю, воювали до кінця. Після Жовтневого перевороту й захоплення влади більшовиками, вони підписали з німцями Берестейський мирний договір. Мільйони солдатів повернулись додому. Григорій, наслухавшись солодких промов і обіцянок більшовиків, перейшов на їхній бік, але дуже скоро розчарувався у своєму виборі. Разом зі своїм братом Петром Григорій очолює загони Білого руху. У братовбивчій війні Петро гине від руки свого кума, який воював за червоних. Відступаючи під натиском Червоної армії, Григорій та інші козаки опиняються у Новоросійську, де намагаються потрапити на пароплав, що відходить до Туреччини. Натомість потрапляє у полон до червоних і переходить на їх бік. Проте зміцніла Радянська влада відмовляється від послуг колишнього класового ворога й відправляє його додому. Повернувшись у станицю, Григорій розуміє, що він тут чужий, комісари не збирались пробачити його, над Григорієм нависла загроза арешту. Під прикриттям ночі Григорій з Аксинією тікають зі станиці, але натрапляють на озброєних станичників. Від випадкового пострілу гине Аксинья, а Григорій, вбитий горем, йде на чужину. Проте незабаром туга за батьківщиною та дітьми змушує Григорія повернутися додому. Актори і ролі
та інші. Нагороди і відзнакиУ 1958 році на Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах фільм отримав «Кришталевий глобус». Того ж року на Міжнародному огляді фестивальних фільмів у Мексиці стрічка отримала диплом за епічну високохудожню форму висвітлення народної трагедії, за чудовий артистичний ансамбль і високу якість кольору. Перша премія й премія за режисуру на Всесоюзному кінофестивалі в Москві (1958). Почесний диплом Гільдії режисерів США найкращому іноземному фільмові (1960). Примітки
Посилання
|