Тимченко Віктор Петрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тимченко.
Тимченко Віктор Петрович
Народився3 вересня 1930(1930-09-03)
Григорівка, Полівська сільська рада, Дергачівський район, Харківська область
Помер15 грудня 2023(2023-12-15) (93 роки)
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьписьменник

Ти́мченко Ві́ктор Петро́вич (3 вересня 1930, с. Мануїлівка, Дергачівський район, Харківська область — 15 грудня 2023[1]) — український поет, прозаїк, митець, наставник, керівник літературних студій, член Спілки письменників України.

Життєпис

Народився 3 вересня 1930 р. в с. Мануїлівці Дергачівського району на Харківщині.

В 1944 р. в результаті випадкового поранення, Віктор Петрович втратив зір. Навчався в Харківській школі-інтернаті ім. В. Короленка.

З 1950 р. по 1956 р. працював слюсарем-складальником на підприємстві Українського товариства сліпих (УТОС).

З 1959 р. — член Спілки письменників України.

У 1960 р.заснував Дергачівську літературну студію і тривалий час був її керівником. Віктор Петрович був директором видавництва «Крок». Почесний громадянин міста Дергачі та Дергачівського району Харківської області. Протягом багатьох років був наставником творчої молоді Харківщини. З 1976 по 2007 рік очолював роботу з молодими авторами Харківщини[2].

Помер 15 грудня 2023 року у віці 93 років[3].

Вшанування пам'яті

25 квітня 2024 року у місті Дергачі вулицю Ушакова перейменували на вулицю Віктора Тимченка[4].

Бібліографія

Збірки
  • «Лірика» (1956);
  • «Место в жизни» (1959);
  • «Вася Бегунок» (1959);
  • «Если в сердце любовь» (1962);
  • «Разговор на чистоту» (1965);
  • «Пароль», «Четыре звезды» (1965);
  • «У моего огня» (1968);
  • «Розмова з пам'яттю» (1979);
  • «Прозріння» (1997);
  • «Над прірвою зневіри» (2000);
  • «На схилі віку» (2006);
  • «Два вікна» (2008);
  • «Віра, надія, любов» (2010);
  • «Про нас» (2013);
  • «Земля і небо наяву» (2015);
  • «Між учорашнім і завтрашнім» (2016). Книга складається із 4 розділів: «Сьогодні», «Незабуті і незабутнє», «Сповідь», «Замулене джерельце», — і репрезентує постання важливих для поета змістовних домінант.
  • «На семи вітрах» (2017)[5][6].

Премії

  • 1999 рік — лауреат премії ім. В. Мисика за збірку поезій і прозових творів «Прозріння»
  • лауреат премії ім. К.Гордієнко
  • почесний громадянин м. Дергачі та Дергачівського району Харківської області.

Примітки

  1. ↑ Через хворобу помер відомий український письменник, Телеграф, 15.12.2023
  2. ↑ бібліотека, Харківська обласна універсальна наукова (2012 р). «Два вікна» Тимченко Віктор. library.kharkov.ua (українською) . Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 6 грудня 2016.
  3. ↑ Помер український письменник Віктор Тимченко. 15.12.2023
  4. ↑ https://dermiskrada.dosvit.org.ua/news/u-dergachivski-gromadi-peremenovano-206-toponimiv-2024-04-26
  5. ↑ Віктор Тимченко. На семи вітрах [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.] / Вибране. Поезія і проза — Харків: Крок, 2017—244 с.
  6. ↑ Презентація книги Віктора Тимченка «На семи вітрах» [Архівовано 20 квітня 2018 у Wayback Machine.] // 16 Чер. 2017