Тесівська вузькоколійна залізниця
Тесівське підприємство довгий час було одним з найбільш передових підприємств у торф'яній галузі. Пізніша назва — Тесівське підприємство промислового залізничного транспорту (рос. Тёсовское предприятие промышленного железнодорожного транспорта). При реформуванні торфопереробного комплексу у 1991—92 рр. Тесівське транспортне управління було ліквідовано, а весь рухомий склад разом з колійним господарством був переданий ТППЗТ. ІсторіяДата відкриття першої ділянки: 1939 року в селищі Тесів-Нетильський була побудована вузькоколійка довжиною близько 30 км для вивезення фрезерного торфу та гідроторфу з боліт в районі озер Тігода, Бебра, Кельяжське. У 1930-х роках на півночі Новгородської області у Приільменській низовині в болотистій місцевості, що носила ім'я Тесів, почався видобуток торфу. Там з'явилися нові поселення торфорозробників, які потім були об'єднані в одне селище — Тесів-Нетильський. Для вивезення торфу була побудована вузькоколійка з паровою та мотовозною тягою. Навколо озера Тігода були побудовані робочі селища, видобутий торф планувалося доставляти на ГРЕС-8 у Невдубстрої і ТЕЦ-5 в Ленінграді, але почалася Друга світова війна. Під час війни тут проходила лінія оборони і більша частина торфорозробок була окупована збройними силами вермахту. Після закінчення війни вузькоколійка в найкоротші терміни була відновлена, торф перевантажували у вагони широкої колії і по існуючій з 1926 року залізничній гілці Новолісіно — Новгород відправляли споживачам. Зі збільшенням кількості видобутого торфу і відкриттям нових торфопідприємств у 1951 році було засноване Тесівське транспортне управління (ТТУ), яке займалось перевантаженням і транспортуванням торфу вузькоколійною залізницею. У середині 1950-х років почалося будівництво робочих селищ Тесів-2 та Тесів-4, в яких також були побудовані типові депо. На станції Тесів-1 (вона ж Тесів-Нетильський) були побудовані естакада для перевантаження торфу, локомотивно-вагонне депо. На залізниці впроваджувалась світлофорна сигналізація, радіозв'язок на локомотивах. По вузькоколійці було організовано пасажирський рух до селища Тесів-2, основу локомотивного парку становили паровози. До 1970 року була проведена повна реконструкція вузькоколійки — у колію укладали залізобетонні шпали, на стрілках встановлювали електроприводи. На залізниці впроваджувалися нові колійні та торфовидобувні машини, в місцевому конструкторському бюро розроблявся новий рухомий склад, на вузькоколійці з'явилися тепловози ТУ4 і ТУ7. Вивезення торфу досягло величезних масштабів, торфопідприємства працювали цілодобово, з полів вивозилося більше десятка складів з торфом по 30 та більше вагонів кожний, зі станції Рогавка йшло близько 12 потягів широкої колії. В усій системі ТТУ в цілому було задіяно більше 30 тепловозів та мотовозів. Сучасний станПісля перебудови Тесівське ТУ, як і багато інших підприємств Росії, було ліквідоване, а все майно передане декільком новим торфопідприємствам. Переломним для життя вузькоколійки став 1994 рік — головні споживачі відмовилися від торфу, його видобуток впав практично до нуля і вивозили його лише для потреб селищних котелень. Рухомий склад почали продавати або різати на металобрухт, майже 200-кілометрову вузькоколійну систему теж здали в металобрухт. Була розібрана колія на Тесів-4, а у 1995 році припинився рух на Тесів-2. У 2002 році була демонтована колія. Після декількох років відокремленої роботи, торфопідприємства Тесів-2 і Тесів-4 були ліквідовані. Нині діє тільки торфопідприємство Тесів-1. З середини 2010-х років знову виник інтерес до торфу як палива, і добрива для сільського господарства — і це стало шансом на збереження і розвиток Тесівської вузькоколійки. На 2015 рік протяжність магістрального ходу вузькоколійної залізниці становить близько 16 км, під'їзних, станційних колій і тупиків — близько 9 км. Вивезення торфу проводиться регулярно. Рухомий складЛокомотивиВагони
Колійні машини
Музей Тесівської ВЗ20 серпня 2014 року групою ентузіастів на базі ТТУ був створений музей Тесівської ВЗ. Головна місія музею — збереження пам'яті про вузькоколійні залізниці Росії, які багато в чому були основою для підйому економіки в радянські часи[3][4]. У власності музейної групи — знову збудована ділянка шляху довжиною близько 200 метрів[5]. Діяльність музею
Колекція музеюЛокомотиви
Дрезини
ВагониМузей і торфопідприємство активно співпрацюють: техніка торфопідприємства виставляється на заходах, що проводяться музеєм, працівники та волонтери музею виконують поточні дрібні ремонти техніки та колійного господарства торфопідприємства. Цікаві факти
Посилання
Примітки
|