Терміносистема етнічної географії — сукупність взаємно пов‘язаних термінів, що використовуються в етнічній географії і творять цілісну систему.
Система етногеографічних термінів є складною, структурованою, утвореною на основі географічних термінів, а також етнологічних, етнографічних, етнодемографічних, етносоціологічних, етнополітологічних, етноісторичних, етноантропологічних, етногенетичних тощо.
Історія та сучасні тенденції
Національні етногеографічні терміносистеми мають і спільне і відмінне. Проте сьогодні вони зазнають зближення, а в перспективі можна очікувати їх інтеграції в єдину етногеографічну терміносистему.
Терміносистема української етнічної географії пройшла складний шлях становлення і розвитку. Історично зумовлена її початкова близькість до німецької, польської та російської терміносистем. Проте в умовах СРСР відбулася примусова переорієнтація на один російський зразок. Певний час картографічні етногеографічні видання на території УРСР взагалі не видавалися. В часи незалежності, завдяки поверненню українському науковому й освітянському середовищу термінів, що вживалися в Україні у докомуністичні часи та серед українознавців країн вільного світу, відбулося
розширення української етногеографічної терміносистеми. Надалі очікується її стандартизація та зближення з європейськими та іншими етногеографічними школами.
Терміни, що вживаються в етногеографічних текстах українознавчої проблематики
Серед термінів, що вживаються в українознавчих текстах етногеографічної тематики, є такі:
Значення системи термінів етнічної географії для українців і України
Система етногеографічних термінів характеризує «підвалини українського етносу й української нації — географічне розміщення і територіальну організацію українського етносу у світі, корінних та прийшлих етнічних спільнот в Україні»[1].
Зв'язок терміносистеми етнічної географії з іншими науками
Інтегрована в українознавство частина терміносистеми етнічної географії є Етногеографічною складовою терміносистеми українознавства.
Етногеографічні терміни часто використовуються у політологічних текстах, зокрема в етнополітології. Терміни етнічної географії вживаються і в інших науках (де вони вважаються своїми) — у демографії, соціології, лінгвістиці, культурології, історичних науках тощо. Оскільки в одне слово чи словосполучення в різних науках інколи вкладають різний зміст, виникає омонімія серед українознавчих термінів. Поширеним явищем залишається синонімія. Однак першість етнічної географії на тлумачення певного кола термінів є природною[1].
Чирков О. А., Винниченко І.І.Етногеографічні дослідження, як складова географічного краєзнавства // Географічне краєзнавство: сучасний стан і перспективи. — Житомир: Редакційно-видавниче підприємство «Льонок». — 1992. — С. 48-49.
Чирков О.Етнічна будова людності (Етнічна структура населення), Етнічна територія (Етнічні землі), Етнічний острів (анклав), Етногеографія (Етнічна географія), Міграція (стосовно людей), Переселення, Розселення етносів в Україні // Україна—ЕтносУкраїна—Етнос: Науковий понятійно-термінологічний словник-довідник з етнологічних та дотичних до них проблем українознавства / НДІУ; Фігурний Ю. С. та ін. — К., 2006. — 224 с. — С. 73-76, 78-81, 85-86, 120–121, 144-145, 166–167.
Чирков О.Етнічна структура населення (Етнічна будова людності); Етнічна територія (Етнічні землі); Етнічна територія українців (Українська етнічна територія); Етнічний анклав (Етнічний острів); Етнографічне районування України; Етногеографія (Етнічна географія); Історико-етнографічне районування України; Кримська конференція 1945 р. (Ялтинська конференція 1945 р.); Межа етнічної території (етнічна межа, етнічна границя); Національна територія українців (українська національна територія); Переселенець, Переселець, Переселянин; Переселення; Розселення етносів в Україні // Український геополітичний словник / Авт. кол.: Крисаченко В. С. та ін.; за заг. ред. Власюка О. С., П. П.Кононенка. — К.: «МП Леся», 2010. — 531 с.
Чирков О.Етногеографія (етнічна географія); Україна // Науковий інструментарій українознавця. Довідник / Кер. авт. кол., наук. ред. Токар Л. К. — К.: ННДІУВІ, 2012. — 169-171; 324-326 с.