Територія Іллінойс
41°48′ пн. ш. 89°22′ зх. д. / 41.8° пн. ш. 89.36° зх. д. Територія Іллінойс (англ. Illinois Territory, Territory of Illinois) — інкорпорована організована територія США, що існувала з 1 березня 1809 по 3 грудня 1818 року, після чого її південна частина увійшла до складу США, ставши 21-м штатом, а північна — приєдналася до Території Мічиган. За даними перепису 1810 року чисельність населення становила 12 282 осіб[1]. ІсторіяТериторія Іллінойс створена 1 березня 1809 року. Раніше цей регіон був відомий як «Іллінойська земля», коли він перебував під контролем Франції — спочатку в складі французької Канади, а потім як частина Луїзіани[2]. 1763 року британці перемогли французів у Семирічній війні. За умовами Паризької угоди, французи передавали свої території на схід від річки Міссісіпі британцям, а території на захід — іспанцям. Іллінойс опинився під контролем Великої Британії.[3]. У липні 1778 року була організована експедиція Джорджа Роджерса Кларка, направлена на північ від річки Огайо в область, відому як Старий Північний Захід з метою встановити контроль над нею. Пізніше ці землі перейшли під контроль уряду США. 3 лютого 1809 року десятий Конгрес США прийняв закон про формування на частині цих земель Території Іллінойс. Столицею території стало французьке поселення Каскаскія[4]. 1818 року південна частина Території була прийнята до складу США як штат Іллінойс, а північна виокремилася в Територію Мічиган. МежіПочатково Територія Іллінойс охоплювала землі, що зараз належать до штатів Іллінойс, Вісконсин, східної частини Міннесоти та західної частини верхнього півострова Мічигану. Початкові межі були визначені таким чином: «…вся ця частина Території Індіана, яка лежить на захід від річки Вобеш, та пряма лінія, проведена від цієї річки та посту Вінсентс, на північ і до межі між Сполученими Штатами та Канадою…» Губернатори та секретаріПротягом всієї історії (1809–1818) Території Іллінойс у неї був один губернатор Нініан Едвардс та двоє секретарів:
Примітки
|