Теорема Варіньона (механіка)Теоре́ма Варіньо́на — одна з теорем механіки, що встановлює залежність між результуючим моментами заданої системи збіжних сил і моментом їх рівнодійної відносно довільного центра або осі. Сформульована П'єром Варіньоном (фр. Pierre Varignon, 1654–1722) в 1687 році у роботі «Проєкт нової механіки…»[1], на основі поняття векторної величини та закону додавання сил за правилом паралелограма, введеними в механіку голландським математиком та інженером Сімоном Стевіном (нід. Simon Stevin, 1548–1620). Теорема Варіньона: Якщо система сил (), прикладених до абсолютно твердого тіла має рівнодійну (), то момент рівнодійної відносно довільного центра (O) (осі z) дорівнює сумі моментів всіх сил системи відносно того ж центра (осі). Моменти сил відносно центра O — величини векторні і сума є геометричною (векторною):
Моменти сил відносно осі z — величини скалярні і сума є алгебраїчною. Моменти сил відносно центра О можуть також розглядатися як величини алгебраїчні, коли всі сили , розташовані в одній площині й центр О лежить в тій же площині. Теорема Варіньона використовується при розв'язанні задач з різних розділів механіки (особливо статики): опору матеріалів, будівельної механіки тощо. Див. такожПримітки
Джерела
|