|
Теодор Сикеот
Теодор Сикеот, також Феодор Сикеот (грец. Θεοδωρος «дар Божий»; ? 613) — візантійський аскет самітник, єпископ, священник, монах цілитель, чудотворець та святий. Заснував Сикейський монастир. Життєпис Теодор Сикеот народився у селі Сикея, близько 550 року, недалеко від міста Анастасіополя, провінція Галатія, що в Малій Азії. В шестирічному віці мати подарувала йому золотий пояс — хотіла бачити Теодора воїном. Проте вночі уві сні їй явився Юрій Змієборець і наказав не думати про військову службу сина, тому що немовля було призначене служити Богу. Батько майбутнього святого, Косма, який служив скороходом в імператора Юстиніана Великого, помер рано. В школі Теодор виявив великі здібності до навчання, а головне — недитячий розум та мудрість: він був спокійний, тихий, умів завжди заспокоїти товаришів, не допускав сварок і злості серед них. У будинку його матері жив побожний старець Стефан. Наслідуючи його, Теодор з 8 років почав у Великий піст з'їдати лише невеликий шматок хліба вечорами. Коли Теодору виповнилося 10 років, він смертельно захворів. Його принесли до церкви святого Іоанна Хрестителя і поклали його перед вівтарем. Хлопчика зцілили дві краплі роси, які впали з лику Спасителя, написаного на склепінні храму. У цей час хлопчикові ночами став являтись великомученик Георгій, який водив його молитися у свій храм до ранку. У дванадцять років Теодор удостоївся в тонкому сні побачити на Престолі Царя Слави Христа з Його Матір'ю, Який сказав:
З того часу Теодор почав трудитися ще старанніше. Першу і Хрестопоклонну седмиці Великого посту він проводив у цілковитому мовчанні. Не раз рятував святого великомученик Георгій від підступів диявольських. В 14 років Теодор пішов з дому і жив при церкві великомученика Георгія. Мати приносила йому їжу, але святий Теодор все лишав на камінні біля церкви, а сам з'їдав в день лише одну просфору. Уникаючи людської слави преподобний Теодор пішов у повне усамітнення. Під великим каменем недалеко від церкви великомученика Георгія він викопав печеру і вмовив одного диякона засипати вхід землею, залишивши лише невеликий отвір для повітря. Диякон приносив йому хліб з водою і нікому не говорив, де зник преподобний. Два роки провів преподобний в затворі і повному мовчанні. Звістка про подвиги юнака дійшла до місцевого єпископа Феодосія. У церкві великомученика Георгія він присвятив його в сан диякона, а потім на священника, хоча преподобному було всього 17 років. Через деякий час преподобний Теодор вирушив на поклоніння святим місцям до Єрусалиму, і там, в Хозевітській Лаврі поблизу Йордану, прийняв чернецтво. Повернувшись на батьківщину, продовжував жити при церкві великомученика Георгія. Його бабця Елпідія, сестра Влата і мати за порадами преподобного віддалилися в монастир, а тітка померла в доброму сповіданні. Преподобний постриг у чернецтво юнака Єпіфанія, потім благочестива жінка, зцілена святим від хвороби, привела до нього свого сина Філумена. Прийшов і доброчесний юнак Іоанн. Так поступово поруч з преподобним зібралася браті, так виникла Сикеотська монастирська обитель. Багато, хто з учеників преподобного прославили добродійствами і подвигами та сподобились від Бога великих дарів. Відомі імена декотрих з них: Андрій, Арсен Блаженний, Євагрій, Єлпійдій, Леонтій, Теодор, Стефан, Георгій (Єлевсій), що і написав життєпис преподобного після 641 р. Коли помер єпископ Анастасіопольский, християни захотіли поставити єпископом Теодора проте знаючи, що він не погодиться, несподівано прийшли за ним, і проти його волі висвятили на єпископа. Гірко плакали іноки сикеотської лаври, прощаючись зі своїм настоятелем, але він на втіху їм сказав: «Не журіться, брати, але вірте мені, що немає на землі нічого, що могло б розлучити мене з вами». І дійсно, він до кінця своїх днів по-батьківськи піклувався про засновану ним обитель. Ставши єпископом, святитель Теодор багато трудився на благо Церкви. Душа ж його шукала відокремленого спілкування з Богом. Через кілька років він вирушив на поклоніння святим місцям до Єрусалиму. Там, не відкриваючи свого сану, він оселився в Лаврі преподобного Сави, де жив в мовчанні від Різдва Христового до Великодня. Потім великомученик Георгій звелів йому повернутися в Анастасіополь. Таємні вороги намагалися отруїти святителя, але Божа Матір дала йому три зернятка. Святитель з'їв їх і лишився неушкоджений. Святий Теодор обтяжувався тягарем єпископства і виклопотав у Константинопольського Патріарха Киріака дозволу піти назад у свій монастир і здійснювати там Богослужіння. У 610 році патріарх Фома представився, випросивши благословення у преподобного Теодора. Сам Теодор помер в 613 році. Перенесення мощейПеренесення мощей преподобного Теодора Сикеота, єпископа Анастасіопольського з Галатії в Константинополь відбулось не пізніше IX століття. Мощі його в 1200 році в монастирі святого Георгія бачив паломник з Русі Антоній. Пам'ять — 5 травня. 28 червня — перенесення мощей. ПодвигиСвятий Теодор з 8 років почав у Великий піст з'їдати лише невеликий шматок хліба вечорами. В 14-річному віці, коли мати приносила йому їжу, то святий все лишав на камінні біля церкви, а сам з'їдав в день лише одну просфору. На прохання святого, коваль зробив для нього залізну клітку без даху, таку вузьку, що в ній можна було тільки стояти. У цій клітці у важких веригах преподобний стояв від Святої Пасхи до Різдва Христового. Від Хрещення Господнього до Святої Пасхи він замкнувся в печері, звідки виходив тільки для здійснення Богослужіння у суботу та неділю. На всю святу Чотиридесятницю святий споживав лише овочі і ярину по суботах і неділях. ЧудесаЖиттєпис преподобного Теодора і чудеса, що стались за його молитвами описав його учень Єлевсій, що отримав від преподобного у чернецтві ім'я Георгій. Він розповідає про себе, що батьки його, довгий час бувши в подружжі, не мали дітей і просили преподобного Феодора, щоб його молитвами і благословенням вони могли бути батьками; преподобний, взявши пояса їх, благословив та віддавши їм передбачив про закінчення неплідства. У них дійсно народився Єлевсій, якого вони, виховавши, привели до преподобного і віддали на служіння Богу. Дванадцять років живучи з преподобним, він був очевидцем невимовних чудес, про які і написав дуже детально, ось лише декілька з них.
Вся Православна Церква вшановувала преподобного Теодора святим ще за його життя. Див. такожПриміткиЛітература
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||
