Стандарт телевізійного мовлення — параметри що визначають систему телебачення[1], тобто спосіб, яким зображення буде передаватись від телевізійної станції до глядача[2].
Вже в епоху чорно-білого телебачення виникло кілька різних стандартів розкладання зображення, що відрізнялися числом рядків, частотою кадрів та іншими параметрами. Перехід до кольорового телебачення помножив число систем, так як на різні стандарти розкладання накладалися стандарти кодування кольору.
Більшість країн на Землі використовують модифікації трьох телевізійних стандартівNTSC, PAL та SECAM[3]. Основні технічні характеристики цих стандартів розгдглянуті далі.
Перший кольоровий стандарт телебачення. Прийнятий у США в 1953 році[4]. Японія друга почала мовлення в 1960 запозичивши цей стандарт в США[4]. Прийнятий у багатьох країнах Американського континенту а також у деяких країнах Азії.
Стандарт PAL (Phase Alternating Line) був розроблений на початку 60-х років 20 століття і використовується у більшості країн Європи. PAL використовує ширшу смугу пропускання і, як наслідок, забезпечує ліпшу якість зображення і звуку.
Стандарт SECAM (Sequential Couleur Avec Memoire or Sequential Colour with Memory) був розроблений на початку 60-х років 20 століття і використовується, в основному, у Франції та СНД. SECAM використовує таку саму смугу пропускання, що й PAL, але передає колірну інформацію окремо.