У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Таран .
|Ukrcenter= |Примітки=
Анатолій Васильович Таран (5 липня 1940 , Миропілля — 21 березня 1995 , Київ ) — український поет , журналіст . Член Спілки письменників України з 1968 року.
Біографія
Народився 5 червня 1940 року в селі Миропіллі Краснопільского району Сумської області . В 1957 році закінчив середню школу в селі Будилці Лебединського району . Працював в редакції Лебединської районної газеті. У 1964 році закінчив факультет журналістики Львівського вищого військово-політичного училища .
Могила Анатолія Тарана
З 1964 року працював журналістом у військових газетах. На початку 1990-х років вів у газеті «Вечірній Київ» літературно-мистецьку сторінку. Був директором республіканського будинку літераторів. Редактор газети «Оболонь». Підполковник запасу. Видав 15 поетичних і прозових книжок.
Мешкав у Києві . За нез'ясованих обставин помер 21 березня 1995 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49а,50°25′01″ пн. ш. 30°30′05″ сх. д. / 50.4171944° пн. ш. 30.5014444° сх. д. / 50.4171944; 30.5014444 ).
Дружина — Таран Людмила, філолог; син Василь (1995 р.н.).
Твори
«Я — мільярдер», 1963
«Реальність», 1966
«Ранкова шибка», 1969
«Аеродром»,
«Квіти вогню»,
«Невтрачена мить»,
«Солдатске поле»,
«Ветерани фронтового дитинства»
«Твій прапор, Хрещатику» (документальна повість в співавторстві)
«Бродячий дощ», 1995
Перевізник дощу. Поезії. -К:, Молодь, 2000. ISBN 966-7615-13-8
Література та посилання