Танагра-жалібниця нікарагуанська

Танагра-жалібниця нікарагуанська
Самець нікарагуанської танагри-жалібниці (Національний парк Брауліо Каррільйо[en])
Самець нікарагуанської танагри-жалібниці (Національний парк Брауліо Каррільйо[en])
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Танагра-жалібниця (Tachyphonus)
Вид: Танагра-короткодзьоб нікарагуанська
Біноміальна назва
Tachyphonus delatrii
Lafresnaye, 1847
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Chrysocorypha delattri
Посилання
Вікісховище: Tachyphonus delatrii
Віківиди: Tachyphonus delatrii
ITIS: 563269
NCBI: 460223

Тана́гра-жалібни́ця нікарагуанська[2] (Tachyphonus delatrii) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Мешкає в Центральній і Південній Америці. Вид названий на честь французького орнітолога Адольфа Делатра[en][4].

Опис

Довжина птаха становить 14,5 см, вага 19 г. Самці мають переважно чорне забарвлення, на тімені у них є рудувато-коричневий чуб. У самиць верхня частина тіла темно-коричнева або оливково-коричнева, нижня частина тіла помітно блідіша. Дзьоб і лапи чорні.

Поширення і екологія

Нікарагуанські танагри-жалібниці мешкають на карибських схилах Нікарагуа, Гондурасу, Коста-Рики і Панами, на заході Колумбії і Еквадору. Вони живуть в нижньому ярусі вологих рівнинних тропічних лісів та в чагарникових заростях на узліссях. Зустрічаються галасливими зграями до 20 птахів, на висоті до 800 м над рівнем моря. іноді вони приєднуються до змішаних зграй птахів разом з білогорлими танаграми-сикітами, горнеровими і дереволазами. Живляться комахами, зокрема мурахами, цвіркунами і жуками, яких збибають з гілок дерев, а також деякими плодами. Гніздо куполоподібне, в кладці 2 світло-зелених яйця.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Tachyphonus delatrii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 жовтня 2022
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 жовтня 2022.
  4. ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 132. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.