Тактика в альпінізмі

Тактика в альпінізмі — сукупність заходів і дій, що забезпечують досягнення поставленої мети з найменшими витратами сил, коштів, часу і з необхідним ступенем безпеки і відповідного резерву. Наведені нижче поняття прийнято називати тактичними категоріями.[1]

Мета — будь-яка тактична альпіністська концепція полягає в ясно сформульованій меті і завдань, що з неї витікають.[2]

Завдання сходження — для початківців альпіністів це освоєння норм поведінки в горах, які межують з вимогами постулатів; застосування і закріплення початкових навичок в техніці пересування по різному гірському рельєфу; застосування на практиці прийомів безпеки. Для альпіністів, що мають певний рівень підготовки, — виконання розрядних нормативів або участь в змаганнях з альпінізму, досягнення чергового рівня технічної і тактичної підготовленості, придбання психологічних прийомів спілкування в групі, прагнення (і виконання) до максимально високого рівня безпеки здійснюваних сходжень.[3][4][5]

Сила — фізичні якості враховуються стосовно специфіки дій під час сходження. Відіграють важливу роль: чергування статичних і динамічних навантажень, їх загальна тривалість, наявність умов для повноцінного відпочинку і відновлення. Динаміка зміни фізичних показників у процесі підготовки і на сходженні — один з показників тренованості всієї групи.

Засоби — організаційне та матеріально-технічне забезпечення альпіністського заходу. Важливо оптимальне поєднання, обґрунтована економія. При підборі спеціального спорядження та екіпіровки слід враховувати їх відповідність цілям і задачам заходу.

Час — це календарні і добові графіки руху, тривалість робочого дня. Одним з вирішальних факторів успіху сходження є тактична швидкість, яка визначається швидкістю тактичної одиниці — зв'язки. Це в першу чергу швидка оперативна робота групи і чергування тактико-технічних прийомів взаємодії, узгодженість і обдуманість дій обох партнерів.

Безпека — ретельність підготовки дає певні гарантії безпеки для учасників заходу. Перш за все слід виділити об'єктивну оцінку майбутніх труднощів задуманого і власних можливостей для його вирішення. Переоцінка останніх, як і недооцінка перших, — джерело багатьох неприємностей в горах.[6]

Резерв — "Правила горосходжень"передбачають поведінку групи в аварійній ситуації, аж до вимушеного припинення сходження, будь-який маневр в цих умовах не звільняє керівника від необхідності збереження резерву сил і засобів, пильності й уваги до самого повернення в базовий табір.

  • «Боротьбу виграє той, хто зумів зберегти резерви» — правило, виконання якого ще не приносило шкоди.

Див. також

Література

  • Абалаков В. М. Основы альпинизма. — М.: ФиС, 1941, 1950, 1958.
  • Альпинизм. Под ред. Антоновича И. И. — Киев.: Вища школа, 1981.
  • Альпинизм. Под ред. Лемстрема Ф. Б. — М.: ФиС, 1954.
  • Альпинизм. Под ред. Черепова И. А. — М.-Л.: ФиС, 1940.
  • Альпинизм. Правила соревнований. — М.: ФиС, 1970, 1974, 1978,

1979, 1985.

  • Бершов С., Парахоня А. Да обойдут тебя лавины. — Киев.: Здоров'я, 1992.
  • Ветров И. Е. Следы на вершинах. — Киев.: 1974.

Примітки

  1. ↑ Захаров П.П, Вариксоо А. П. — Методические указания для инструкторов альпинизма. — Таллин.: Ээсти Рамаат, 1977, 1978.
  2. ↑ Альпинизм. Энциклопедический словарь. (Серия «Школа альпинизма»). Под общ. ред. П. П. Захарова. — М.: ТВТ Дивизион, 2006.
  3. ↑ Гутман Л., Ходакевич С., Антонович И. Техника альпинизма. — М.: ФиС, 1939.
  4. ↑ Гущин Д. И. Техника альпинизма за рубежом. — М.: ФиТ, 1937.
  5. ↑ Гарф Б, Снесарев А, Барзыкин В, Ал. Малейнов. — Техника спортивных восхождений. — М.: ФиС, 1962.
  6. ↑ Винокуров В. К., Левин А. С., Мартынов И. А. — Безопасность в альпинизме. — М.: ФиС, 1983.