Тазівський район

Тазівський район
рос. Тазовский район
Герб Тазівського району Прапор Тазівського району
Розташування району
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації: Ямало-Ненецький автономний округ
Утворений: 10 грудня 1930 року
Населення (2018): 17235 осіб
Площа: 133896,20 км²
Густота населення: 0,13 осіб/км²
Населені пункти та поселення
Адміністративний центр: селище Тазовський
Кількість сільських поселень: 5
Кількість сіл та присілків: 8
Кількість селищ: 1
Влада
Вебсторінка: http://tasu.ru/
Голова району: Паршаков Василь Петрович
Мапа
Мапа

Та́зівський район (рос. Тазовский район) — адміністративна одиниця Ямало-Ненецького автономного округу Російської Федерації.

Адміністративний центр — селище Тазовський.

Географія

Розташований за Полярним колом. Велика частина району розташовується на Гиданському півострові. Важливе транспортне значення в районі мають річки Таз, Пур, Обська губа, Гиданська губа, Тазівська губа. Навігація триває з липня по вересень.

Найбільші річки району — Таз, Танама, Месояха, Юрибей. Районний центр селище Тазівський розташоване за 200 кілометрів на північ від Полярного кола[1].

Історія

Район утворений 10 грудня 1930 року.

Освоєння цієї території почалося ще в XVI столітті, після походів Єрмака, а перше поселення було засновано в 1601 році на березі річки Таз і отримало назву Мангазея (за місцевим енецьким племенем монкасі). До середини століття поселення почало занепадати через спустошливі пожежі, проблем з продовольчим постачанням та скорочення популяції хутрових звірів у регіоні. В 1672 році поселення було перенесено на річку Турухан.

З 50-х років XIX століття свою діяльність в районі почали вести сурогатські купці, організувавши промислове рибальство, на перших порах задіюючи місцеве населення. 1883 року в гирлі Тазівської губи була організована факторія Хальмер-Седе (Ненецька. Сопка небіжчиків).

Перша радянська факторія з'явилася 1920 року. Факторія зайняла націоналізований рибопромисловий заклад купців Плотнікових.

До 1923 року територія нинішнього району входила до складу Єнісейської губернії, а в 1923 році перейшла до складу Уральської області.10 грудня 1930 року ВЦВК РРФСР ухвалив рішення про організацію Ямальського (Ненецького) національного округу в складі Уральської області, з центром в селищі Обдорськ. Одночасно був створений Тазівський район з центром в Хальмер-Седе.

Після прийняття рішення про організацію національного округу на місці факторії Хальмер-Седе виросло селище. До початку 1939 року тут проживали 1937 осіб. З них трохи більше половини були робітниками і службовцями, інші були членами їх сімей.

Основним підприємством райцентру був Тазівський рибозавод, організований 1931 року.

Населення

Населення району становить 17235 осіб (2018[2]; 16537 у 2010[3], 15600 у 2002[4]).

Частина населення є кочівниками і живуть поза населеними пунктами.

Національний склад

За даними Всеросійського перепису населення 2010 року[5]:

Національність Чисельність (чол.) Процентне співвідношення
Ненці 8 871 53,64%
Росіяни 4 992 30,19%
Українці 779 4,71%
Татари 505 3,05%
Ногайці 162 0,98%
Азербайджанці 158 0,96%
Чуваші 129 0,78%
Білоруси 79 0,48%
Кумики 72 0,44%
Марійці 70 0,42%
Башкири 69 0,42%
Інші 468 2,83%
Не вказали 183 1,11%
Всього 16 537 100,00%

Адміністративно-територіальний поділ

На території району 5 сільських поселень:

Поселення Площа,
км²
Населення,
осіб (2002)
Населення,
осіб (2010)
Населення,
осіб (2017)
Центр Населені
пункти
Антипаютинське сільське поселення - 2439 2545 2685 Антипаюта 1
Газ-Салинське сільське поселення - 2146 1940 1735 Газ-Сале 1
Гидинське сільське поселення - 2436 3331 3614 Гида 1
Находкинське сільське поселення - 1143 1205 1305 Находка 1
Тазовське сільське поселення - 5965 6793 7201 Тазовський 1
міжселенна територія - 1471 723 711 - 4

Найбільші населені пункти

Населений пункт Населення,
осіб (2002)
Населення,
осіб (2010)
1 Тазовський 5 965 6 793
2 Гида 2 436 3 331
3 Антипаюта 2 439 2 545
4 Газ-Сале 2 146 1 940
5 Находка 1 143 1 205

Економіка

Юрхарівське газове родовище

У 1970-ті роки в Тазівському районі розвідана ціла низка великих газових і газоконденсатних родовищ: Ямбурзьке, Заполярне, Юрхарівське, Семаковське, Находкінське, Антипаютинське, Північно-Уренгойське.

Транспорт

Примітки

  1. Ямал. Короткий довідник. Салехард, 2008
  2. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  3. Численность населения Тюменской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  4. Численность населения России, субъеков Российской Федерации в составе федеральных округов, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более человек — Всеросійський перепис населення 2002 року (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 лютого 2012.]
  5. ВПН том 4. Таблица 4. Население по национальности и владению русским языком по муниципальным образованиям Ямало-Ненецкого автономного округа (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2016. Процитовано 23 листопада 2018. [Архівовано 2016-12-13 у Wayback Machine.]

Посилання