|
Таганцев Микола Степанович
Таганцев Микола Степанович (19 лютого (3 березня) 1843, Пенза — 22 березня 1923, Петроград) — російський вчений-криміналіст, доктор кримінального права, голова кримінального касаційного департаменту Урядуючого Сенату (вищої судової установи в Російській імперії). Один з представників класичної школи кримінального права в Росії. БіографіяНародився в сім'ї міщан. В 1852–1859 рр. навчався в Пензенській чоловічій гімназії, яку закінчив з срібною медаллю. В 1859–1862 рр. вивчав право на юридичному факультеті Санкт-Петербузького університету, по закінченні якого за рекомендацією професора А. П. Чебишева-Дмитрієва його залишають для підготовки до професорського звання по кафедрі кримінального права. У 1867 р. захистив магістерську дисертацію «О повторении преступлений», а 1870 р. після захисту дисертації «О преступлениях против жизни по русскому праву» дістав ступінь доктора кримінального права. З 1867 до 1905 р. викладав кримінальне право в Училищі правознавства. Одночасно з 1868 р. викладав кримінальне право в Петербурзькому університеті, з 1868 р. по 1882 р. читав кримінальне право, судочинство та енциклопедію права в Олександрівському ліцеї. З 1871 року М. С. Таганцев — професор кафедри кримінального права в Петербузькому університеті. Окрім викладацької та наукової діяльності брав активну участь у розробці різних питань кримінального судочинства та російського законодавства. У 1870-х рр. працював у комісії з тюремних перетворень. У 1881 р. був призначений членом консультації при Міністерстві юстиції та членом комісії зі складання проєкту нового кримінального уложення. В 1885 р. — представник Міністерства юстиції в комісії з вироблення фабричного законодавства. В 1890 р. призначений головою комісії зі складання попередніх положень про перегляд проєкту Фінляндського кримінального законодавства, у 1894 р. — членом комісії з перегляду судового законодавства і разом з тим головою відділу комісії з перегляду Статуту кримінального судочинства. Був одним з ініціаторів та активних учасників складання проєкту Кримінального уложення 1903 р. З 1887 р. — сенатор кримінального касаційного департаменту Сенату, а з 1897 р. голова у цьому департаменті. Як член Державної ради (з 1905 р.) брав активну участь в її законодавчій діяльності. Упродовж ряду років був головою кримінального відділення Петербурзького юридичного товариства, головою Літературного фонду, у 1873–1878 рр. — редактором «Журналу цивільного і кримінального права» (рос. «Журнал гражданского и уголовного права»). В 1874–1880 рр. ним здійснена величезна праця — вийшли в світ три томи «Курса русского уголовного права», присвячені вченню про злочин. В 1887–1892 гг. опубліковані «Лекции по русскому уголовному праву» (4 випуски). Роботи М. С. Таганцева не мали аналогів не тільки в російській, але й у світовій кримінально-правовій літературі. Кожна наукова проблема розглядалась автором всебічно; ретельному, детальному аналізу піддавались теорії й концепції криміналістів Європи. Заслужений професор, почесний член університетів: Петербурзького, Київського Св. Володимира, Харківського університету. Основні праці
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
