Табія

	a	b	c	d	e	f	g	h
8									8
7									7
6									6
5									5
4									4
3									3
2									2
1									1
	a	b	c	d	e	f	g	h

Табія Муджаннах — Машаїхі. Починаючи партію, гравці в шатрандж зазвичай намагалися розташувати свої фігури й пішаки бажаним чином, побудувати табію.

	a	b	c	d	e	f	g	h
8									8
7									7
6									6
5									5
4									4
3									3
2									2
1									1
	a	b	c	d	e	f	g	h

Сучасна популярна табія антимосковського гамбіту в слов'янському захисті. Виходить з початкової позиції після ходів

1.d4 d5 2.c4 c6 3.Кf3 Кf6 4.К c3 e6 5.Зg5 h6 6.Сh4 dc 7.e4 g5 8.Сg3 b5 9.Сe2 Сb7 10.0-0 Кbd7 11.Кe5 Сg7 12.До:d7 К:d7 13.Сd6 a6[1]

Табія (перс. — «полі бою»), розставлення фігур і пішаків у шатранджі, з якого фактично починалася гра. Оскільки зіткнення сил сторін у шатранджі наступало не одразу, суперники отримували можливість розташувати фігури й пішаки на своїй половині шахівниці бажаним чином, тобто побудувати табію. Порядок ходів при побудові табіі особливого значення, зазвичай, не мав; на потрібне розставлення потрібно було від 12 до 20 ходів.
Старовинні східні рукописи містять цілий ряд табій шатранджа: наприклад, 14 з них навів аль-Адлі, 10 — ас-Сулі, частина з яких збігається з табіямі аль-Адлі. Найбільш вичерпно дебютну теорію шатранджа представив ​​аль-Ладжладж, який провів порівняльний аналіз табій, виявивши найкращі з них — «саяль» (потік) і «Муджаннах» (фланговий дебют).

Табією, за аналогією з шатранджем, в сучасних шахах і шашках називають типову позицію того чи іншого Шаховий дебюту, де, зазвичай, закінчена мобілізація сил і починається мітельшпіль. Табії зазвичай вивчають з метою виявлення найкращих планів на гру.

Див. також

• Шатрандж
• Мансуба
• аль-Адлі
• ас-Сулі
• аль-Ладжладж

Література

• Шахматы : энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 392. — 624 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.

Примітки

1. Гра всліпу В. Крамник — С. Карякін (рос.)