Сім Партид

«Сім Партид»
Сім Партид. Мадридське видання 1611 року, титульна сторінка.
Авторрізні авториd Редагувати інформацію у Вікіданих
Назва мовою оригіналуSiete Partidas
КраїнаІспанія Іспанія
Моваіспанська мова
ТемаЮриспруденція
ЖанрЗбірник законів
Видано1256 — дотепер
РедакторАльфонс X Редагувати інформацію у Вікіданих

Сім Партид (також Сім партид Альфонсо X Мудрого; ісп. Siete Partidas, Las Siete Partidas de Alfonso X el Sabio) — законодавчий збірник ХІІІ ст., визначна пам'ятка права середньовічної Іспанії. Партиди були поєднанням в основному іспанських правових звичаїв та римського права[1]. Укладені Альфонсо Х Мудрим з метою встановлення однакових правил нормативного регулювання для всього Кастильського королівства. Вони мали значний вплив на подальший розвиток систем права Іспанії, Португалії[2] та іспаномовних країн Латинської Америки[3][1].

Історія створення

Альфонсо Х Мудрий. Картина художника Хосе Марії Родріґеса де Лосади, 1892—1894.

Ще попередник Альфонсо Х, його батько Фердинанд ІІІ Святий мав намір уніфікувати правові норми у межах всієї християнської Іспанії. Однак його задуми так і не були втілені.

Альфонсо Х зайняв іспанський трон після смерті батька в 1252 р. Це був надзвичайно освічений монарх з різнобічними інтересами. Не останнє місце серед його зацікавлень посідала юриспруденція — Альфонсо замолоду оволодів основами римського класичного права під керівництвом одного з викладачів Болонського університету.

Сім Партид Альфонсо Мудрого. Літописна мініатюра.

Ініціатива створення нового зводу законів належала саме Альфонсо Х, який прагнув встановити однакові правила нормативного регулювання для всього королівства.

Серед дослідників немає однозначного обґрунтування щодо датування та авторів Семи Партид. Є думка, обґрунтована на підставі одного з рукописів збірника, що кодифікаційні роботи почалися в другій половині 50-х рр. ХІІІ ст. і тривали з 26 червня 1256 до 28 серпня 1265 р[4]. Одні дослідники вважають, що Альфонсо Х взяв безпосередню участь у створенні принаймні частини збірника законів, інші висловлюються, що Сім Партид були укладені командою правників на чолі з передовим юристом того часу Якобо Руїсом[5] (ісп. Maestro Jacobo o Jácomo Ruiz, див.: Maestro Jacobo) під наглядом короля.

Серед юридичних джерел Семи Партид називають: римське класичне право, пояснення глоссаторів до Зводу римського права імператора Юстиніана, Декреталії Григорія ІХ[en], лангобардське феодальне право[6]. Також, безперечно, розробники не могли не врахувати положень іспанського звичаєвого права.

Законотворчі роботи були закінчені до 28 серпня 1265 р. Новостворений звід законів спочатку мав назву «Книга законів, яку написав благородний дон Альфонсо», однак пізніше, зважаючи, що це був закон в семи книгах (Партидах), цей кодекс отримав назву Сім Партид. У 1348 р. на засіданні кортесів в Алкала де Енарес його було прийнято як офіційний закон[7]. Відтоді Сім Партид стали основним джерелом права в Іспанії та її колоніях, залишаючись таким аж до прийняття нових Кримінального (1848) та Цивільного (набув чинності 1 травня 1889) кодексів Іспанії. У судовій практиці Іспанії траплялося застосування Семи Партид аж до кінця 1960-х рр.[7].

Структура

Титульна сторінка видання «Семи Партид» упорядкованого Г. Лопесом. Саламанка, 1555.

Кодифікація нараховує понад 2 тисячі 500 законів, котрі розділені на 7 частин (партид). Кожна Партида присвячена певній сфері правового регулювання.

  • Перша партида. Загальні норми (про право, про закон, про правовий звичай). Норми канонічного права.
  • Друга партида. Норми державного права. Про правовий статус монарха та різних верств населення.
  • Третя партида. Норми судового (процесуального) права.
  • Четверта партида. Сімейне право.
  • П'ята партида. Зобов'язальне право. Право договорів.
  • Шоста партида. Спадкове право.
  • Сьома партида. Кримінальне та кримінально-процесуальне право[8][9].

Публікації (видання Партид)

Примітки

  1. ↑ а б Las Siete Partidas // In: Encyclopedia of Latin America Volume II: From Colonies to Independent Nations (1550s to 1820s). — New York NY: Facts on File, 2010. — (Facts on File Library of World History). — P. 278.
  2. ↑ Варьяш О. И. Рецепция римского права в Португалии и трансформация традиционных обществ // Древнее право. М., 2001. № 1. С. 124–128 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 7 травня 2018. Процитовано 1 квітня 2022. 
  3. ↑ Гарсия-Гарридо М. X. Римско-правовое наследие в кодексах Латинской Америки // Римское частное и публичное право: многовековой опыт развития Европейского права: материалы заседаний IV Международной конференции (Москва — Иваново — Суздаль, 25—30 июня 2006 г.). — Иваново: Изд-во Ивановского государственного университета, 2006. — 309 с. — С. 5 — 9.
  4. ↑ див., наприклад: Chong-de la Cruz, Isabel. ¿Alfonso X el Sabio en la Biblioteca Central de la UNAM? El incunable Siete partidas: pasos previos para la valoración y tasación de un libro antiguo // Biblioteca Universitaria, vol. 19, núm. 1, julio-diciembre, 2016, pp. 57-72. [Архівовано 29 травня 2019 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Томсинов В. А. Эволюция государственного строя Англии в эпоху правления династии Тюдоров // Проблемы истории государства и права. Сборник научных трудов / Ответственный редактор В. А. Томсинов. – М.: Зерцало, 2009. – С. 26 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 січня 2015. Процитовано 31 грудня 2014. 
  6. ↑ The Old Law of Bizkaia, 1452: Introductory Study and Critical Edition / Gregorio Monreal Zia (Editor), Linda White (Editor), William A. Douglass (Editor, Translator, Foreword). — Reno: University of Nevada, Center for Basque Studies, 2005. — 359 p. — P. 30 [Архівовано 1 січня 2015 у Wayback Machine.].
  7. ↑ а б Иванова А. Н. Свод законов Альфонсо Х Мудрого Siete Partidas (1256—1265) как отражение средневековой испанской языковой картины мира. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Специальность 10.02.05 — романские языки. — Москва: Московский государственный университет имени М. В. Ломоносова, 2014. — C. 5.
  8. ↑ Научный перевод и комментирование «Семи Партид» Альфонсо Х Мудрого // Центр фундаментальной социологии, Национальный исследовательский университет «Высшая школа экономики». Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 30 грудня 2014. 
  9. ↑ Долгополова Т. А. Преодоление правового партикуляризма в Испании // В кн.: Высокие интеллектуальные технологии и инновации в национальных исследовательских университетах. Материалы Международной научно-методической конференции. 9-10 февраля 2012 года, Санкт-Петербург. Том 3. — СПб.: Изд-во Политехнического университета, 2012. — 164 с. — C. 34—35 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 жовтня 2012. Процитовано 30 грудня 2014. 

Література

  • Марей А. В. Обязательства ex delicto в «Семи Партидах» Альфонсо Х Мудрого: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. — Москва, 2005.
  • Марей А. В. Язык права средневековой Испании: от Законов XII Таблиц до Семи Партид. — М., 2008.
  • Иванова А. Н. Свод законов Альфонсо Х Мудрого Siete Partidas (1256—1265) как отражение средневековой испанской языковой картины мира. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук. Специальность 10.02.05 — романские языки. — Москва: Московский государственный университет имени М. В. Ломоносова, 2014. — 233 с.
  • Rafael Altamira. Spain. Sources and Development of Law // Ed. Carlos Petit. — Madrid: Universidad Carlos III, 2018. — /Historia del Derecho 62/, 217 p. — ISBN 978-84-9148-581-0. [Архівовано 31 серпня 2021 у Wayback Machine.]
  • Alfonso X. Las Siete Partidas. Translated by S. P. Scott. New York: American Bar Association, 1931.