Сільський Семен Петрович

Сільський Семен Петрович
Народження10 березня 1924(1924-03-10) Редагувати інформацію у Вікіданих
Томашпіль, Тульчинська округа, Подільська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть15 січня 2004(2004-01-15) Редагувати інформацію у Вікіданих (79 років)
Москва, Росія
ПохованняКузьмінське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаВійськово-політична академія імені Ленінаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Званняполковник Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвинімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Дружби народів орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За відвагу» медаль «За бойові заслуги»

Семен Петрович Сільський (1924—2004) — учасник Другої світової війни, командир батареї 101-го мінометного полку 7-ї артилерійської дивізії 46-ї армії 2-го Українського фронту, Герой Радянського Союзу, старший лейтенант.

Біографія

Народився в сім'ї службовців. Єврей. Член КПРС з 1943 року. Закінчив 10 класів. З 1941 року працював секретарем райкому комсомолу в Барнаулі. В РСЧА з 1942 року. У 1943 році закінчив Лепельське військове мінометне училище.

У діючій армії з квітня 1943 року. У бою 5 грудня 1944 року в районі села Сінателен (на південь від Будапешта, Угорщина) в числі перших на плоту переправився через Дунай. У ході переправи коригував вогонь по вогневих точках противника, що заважали просуванню стрілецьких підрозділів. Рухаючись у бойових порядках стрільців, вогнем мінометів знищив 2 станкових кулемети, протитанкові гармати і до двох взводів піхоти супротивника. Брав участь у відбитті 3 ворожих контратак. Звання Героя присвоєно 24 березня 1945 року.

З 1946 року офіцер-вихователь Московського артилерійського підготовчого училища. У 1952 році закінчив Військово-політичну академію імені Леніна. З 1963 — у запасі. У 1963-1972 роках викладав у МІБІ імені В.В. Куйбишева. З 1979 року — заступник директора Центрального міжвідомчого інституту підвищення кваліфікації керівників будівництва при МІБІ імені В.В. Куйбишева.

Похований у Москві на Кузьмінському кладовищі[1].

Нагороди

  • Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм старшому лейтенанту Сільському Семену Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 8018).
  • Нагороджений орденом Червоного Прапора, трьома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденами Червоної Зірки, «Знак Пошани», медалями. Кандидат історичних наук (1968 рік).
  • Орден Дружби народів (18 серпня 1994 року) — за великий внесок у підготовку висококваліфікованих кадрів для будівництва[2].

Пам'ять

Ім'я увічнене на Меморіалі Слави в місті Барнаулі, на Мамаєвому кургані у Волгограді і в Залі слави на Поклонній горі в Москві.

Джерела

  • Сільський Семен Петрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.

Примітки

  1. ↑ Могила С. П. Сельского
  2. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 18 августа 1994 года № 1710 «О награждении орденом Дружбы народов Сельского С.П.»