Сільське господарство Туреччини

Сільське господарство Туреччини — галузь турецької економіки. Забезпечує дохід у 62,7 $ млрд і зайнятість у 6,1 мільйона чоловік (2011)[1]. Сільським господарством займаються переважно у південних областях Туреччини — Анталії, Мерсіни, Хатайї, Мугли, Газіантепа.

Іригаційне господарство Туреччини

У прибережних районах Туреччини населення займається рибальством. В Ізмірському, Бурському, Кайсерійському районах поширене бджільництво. До першої світової війни Туреччина була основним постачальником шовку на світовому ринку.

Продукція сільського господарства постачається у країни Європи, у Росію, в Україну, в Ірак, в арабські країни. У 2015 році, після того, як турецькі війська збили російський військовий літак, у РФ була введена заборона на ввезення турецької сільськогосподарської продукції, включаючи: баклажани, гранати, апельсини, мандарини, тушки і субпродукти домашніх курей та індиків, ріпчаста цибуля і цибуля шалот, кольорова капуста, броколі, огірки та корнішони, виноград, яблука, груші, абрикоси, персики, включаючи нектарини, сливи та терен, суницю та інше[2].

Рельєф і кліматичні умови

У Туреччині близько 26,3 млн га території використовується для сільського господарства. Висотний рельєф — 55,9 % території Туреччини і має висоту 1000 метрів, переважає середземноморський клімат, який дозволяє вирощувати теплолюбні рослини: цитрусові, оливки, горіхи, чай, тютюн, бавовну і кукурудзу.

У Туреччині переважають гірські, малопотужні і малородючі ґрунти, тому вони, в основному, використовуються як пасовища. На прибережних рівнинах, у річкових долинах зустрічаються родючі алювіальні і червоні ґрунти.

Турецькі рисові поля

Рослинництво

У Туреччині в основному займаються рослинництвом (приблизно 58 %). Частка тваринницької продукції становить близько 30 %, на продукцію з виробництва льону — 6 % і рибальство — 1 %. Близько 85 % продукції сільського господарства по садінню у Туреччині припадає на зернові культури. Пшеницею засівають площу близько 9 млн га. У західній частині країни розташована зрошувана рілля. 10 % по садінню займають фрукти, 7,6 % займають олійні культури, 2,5 % — бавовник.

Близько 90 % пшениці країною споживається у вигляді хліба, 1 % — пшеничної каші («булгур») і 2 % — у вигляді макаронних виробів.

У Туреччині переважає трипілля і двопілля. Парові землі використовуються для пасовищ[3] .

Тваринництво

За даними на 1994 рік, у Туреччині налічувалося 36 млн голів овець, великої рогатої худоби — близько 12 млн голів, кіз — 10 млн голів. Велика рогата худоба утримувалася заради молока, м'яса і шкур, вівці — для виробництва вовни для килимарства і м'яса, кози — для виробництва вовни і молока.

Статистика

Сільськогосподарські дані Туреччини за 2002—2011 роки[4]
Основна інформація Туреччина
(2002) 		Сільське господарство
(2002) 		Частка сільського господарства (у %) (2002) Туреччина
(2011) 		Сільське господарство
(2011) 		Частка сільського господарства (в%) (2011)
Населення (у мільйонах чол.) 69,3 23,7 34,2 74,7 17,3 23,2
Зайнятість (у мільйонах чол.) 21,3 7,4 34,9 24,1 6,1 25,5
Національний дохід (млрд. доларів США) 230,5 23,7 10,3 772,3 62,7 8,1
Дохід на душу населення ($) 3492 1064 28,6 10444 3653 35,0
Експорт (млрд. доларів США) 36,0 4,0 11,2 134,9 15,3 11,3
Імпорт (млрд. доларів США) 51,5 3,9 7,7 240,8 17,6 7,3

Джерела

  1. ↑ Gıda Tarım ve Hayvancılık Bakanlığı.2014 Faaliyet Raporu. 2015, tarim.gov.tr
  2. ↑ ВЗГЛЯД / Опубликован список запрещённых турецких товаров
  3. ↑ Сельское хозяйство турок
  4. ↑ TÜRKİYE TARIM SEKTÖRÜ RAPORU, 2013, tobb.org.tr

Література

Посилання