uk %D0%A1%D1%96%D0%B4%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE-%D0%B7%D1%87%D1%96%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%B9 %D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9

Сідлово-зчіпний пристрій («сідло» або «п'яте колесо» у просторіччі) — забезпечує стикування (зчіплення) напівпричепа з тягачом, приймаючи на себе частину маси напівпричепа.

За його наявності тягачі називають сідловими.

Пристрій

Являє собою вантажонесучу плиту, що має одну (в поздовжній площині) або два (в поздовжній та поперечній площинах) ступеня свободи, з кутовим прорізом для входження встановленого на опорній поверхні напівпричепа шворня, який служить для зчеплення напівпричепа з тягачом, а також є віссю зламу автопоїзда у повороті. Механізм зчеплення-фіксації розташований під опорною плитою.

Різновиди

В даний час використовуються сідлово-зчіпні пристрої з безпроміжковою фіксацією. Це виключає ударні навантаження під час руху та підвищує термін служби сідлового автомобільного поїзда загалом. Найчастіше використовують шворні діаметром два дюйми (50,8 мм). Для магістральних перевезень кращі сідла з одним ступенем свободи — поздовжнього. Це підвищує стійкість зчіпки у поворотах. Відповідно до існуючої транспортної практики наявність поперечного ступеня свободи визначається замовником, виходячи з реальних умов експлуатації автомобільних поїздів.

Євротягачі на низькому шасі, також інколи мають підйомні сідлово-зчіпні пристрої, для транспортування напівпричепів зі стандартною висотою шасі.

Для американських тягачів характерна можливість переміщення сідельно-зчіпного пристрою вздовж рами зміни розподілу маси напівпричепа по осях тягача.