Сянлю (супутник)

Сянлю


Дані про відкриття
Дата відкриття 18 вересня 2010 року
(вперше ідентифіковано)
17 жовтня 2016 року
(анонсовано відкриття)
Відкривач(і) Габор Мартон
Ксаба Кісс
Томас Мюллер
Планета 225088 Гунгун
Номер S/2010 (225088) 1
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 15 000 км
Орбітальний період 35 — 100 діб
Ексцентриситет орбіти 0,31
Фізичні характеристики
Видима зоряна величина
Діаметр <200 км[1]
40–100 км[2] км
Альбедо > 0.2
Атмосфера
Інші позначення
S/(225088) 1

Сянлю у Вікісховищі

Сянлю на знімках 2009 та 2010 років[3].

Сянлю (англ. Xiangliu) — супутник у кандидата в карликові планети Гунгуна.

Наявність супутника, що обертається навколо Гунгуна на відстані близько 15 тис. км[4], було виявлено в 2016 році при обробці знімків, зроблених космічним телескопом «Габбл» у вересні 2010 року[5].

Після обчислення орбітальних параметрів об'єкту було присвоєно тимчасове позначення. Відповідно до системи тимчасових позначень астрономічних об'єктів супутник Гунгуна отримав позначення S/2010 (225088) 1.

5 лютого 2020 року супутник Гунгуна отримав назву Сянлю на честь чудовиська з китайської міфології[6].

Історія відкриття

Довгий час вважалося, що у найбільшого безіменного об'єкта поясу Койпера, що пізніше отримав назву Гунгун, відсутні природні супутники. Було відомо лише про екстремально повільне обертання Гунгуна, нетипове для карликових планет[7]. Про відкриття супутника стало відомо лише в 2016 році після аналізу архівних знімків телескопу «Габбл». Дві фотографії були зроблені 18 вересня 2010 року і 6 листопада 2009 року. Ці знімки дозволили оцінити параметри орбіти супутника з великим розкидом[7] і допомогли визначити його розміри[8].

Характеристики

Через те, що інформація про супутник Сянлю обмежувалась двома фотографіями, неможливо було точно визначити його орбітальні та фізичні характеристики. Спочатку вважалось, що діаметр Сянлю може становити 237 км[7] або від 240 до 400 км[8], період обертання може перебувати в межах від 35 до 100 земних діб[7], а відстань Сянлю від Гунгуна становить щонайменше 15 000 км[4]. У 2018 році з'явились дані про діаметр Санлю в межах 40 — 100 км[2], проте дані 2021 року більш обережно обмежили верхню межу діаметра Санлю у 200 км[1].

Примітки

  1. ↑ а б Arakawa, Sota; Hyodo, Ryuki; Shoji, Daigo; Genda, Hidenori (December 2021). Tidal Evolution of the Eccentric Moon around Dwarf Planet (225088) Gonggong. The Astronomical Journal. 162 (6): 29. arXiv:2108.08553. Bibcode:2021AJ....162..226A. doi:10.3847/1538-3881/ac1f91. S2CID 237213381. 226.
  2. ↑ а б Kiss, Csaba; Marton, Gabor; Parker, Alex H.; Grundy, Will; Farkas-Takacs, Aniko; Stansberry, John; Pal, Andras; Muller, Thomas; Noll, Keith S.; Schwamb, Megan E.; Barr, Amy C.; Young, Leslie A.; Vinko, Jozsef (October 2018). The mass and density of the dwarf planet (225088) 2007 OR10. Icarus. 334: 3—10. arXiv:1903.05439. Bibcode:2018DPS....5031102K. doi:10.1016/j.icarus.2019.03.013. S2CID 119370310. 311.02.
  3. ↑ Moon Around the Dwarf Planet 2007 OR10. www.spacetelescope.org (англ.). Процитовано 22 травня 2017.
  4. ↑ а б Gabor Marton, Csaba Kiss, Thomas G. Mueller. The moon of the large Kuiper-belt object 2007 OR10 // DIVISION FOR PLANETARY SCIENCES : pdf. — 16-21 жовтня 2016. — No. 120.22. Архівовано з джерела 18 жовтня 2016. Процитовано 2021-01-10.
  5. ↑ Hubble Spots Moon Around Third Largest Dwarf Planet, May 18, 2017
  6. ↑ The MINOR PLANET CIRCULARS/MINOR PLANETS AND COMETS are published, on behalf ofDivision F of the International Astronomical Union, usually in batcheson or near the date of each full moon, by:Minor Planet Center, Smithsonian Astrophysical Observatory, Cambridge, MA 02138, U.S. 2020 FEB. 5M.P.C. 120071
  7. ↑ а б в г Discovery of a satellite of the large trans-Neptunian object (225088) 2007OR10 // arXiv. — 2017. — . — Березень.
  8. ↑ а б Hubble Spots Moon Around Third Largest Dwarf Planet. NASA. 18 травня 2017.