Сфагнум оманливий

Сфагнум оманливий

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Мохи (Bryophyta)
Клас: Сфагнопсиди (Sphagnopsida)
Порядок: Сфагнові (Sphagnales)
Родина: Сфагнові (Sphagnaceae)
Рід: Сфагнум (Sphagnum)
Вид: Сфагнум оманливий
Sphagnum fallax
H.Klinggr., 1881
Посилання
Вікісховище: Sphagnum fallax
Віківиди: Sphagnum fallax
EOL: 926625
ITIS: 548199
NCBI: 53036
The Plant List: tro-35167246

Сфагн оманливий (Sphagnum fallax Klinggr.) — вид мохів з родини сфагнових. Він є одним з мохів, які посідають провідне місце в торфоутворенні[1].

Опис

Рослина м'яка, досить ніжна. На поверхні боліт сфагн оманливий утворює жовто-зелені або буро-зелені пухкі дернини. Якщо висушити сфагн, він набуде білого кольору. Стебло сфагну оманливого добре розгалужене, не містить ризоїдів (несправжніх коренів), у верхній частині має вигляд головки, густо облиснене. Листки головного стебла дуже дрібні — до 3(4) міліметрів у довжину. Також листки тоненькі, яйцеподібні або трикутні, із загостреною верхівкою. Листки бічних гілочок ланцетні, по краях хвилясті, поступово звужені в дрібнозубчасту верхівку. Спорогони розвиваються на верхівках бічних пагонів. Коробочка маленька, бура.

Поширення

Сфагн росте в заболочених соснових, рідше мішаних лісах, на лісових болотах. Звичайно на Поліссі і в північному Лісостепу. Один з найбільш поширених торфових мохів.

Гігроскопічність

У цього виду, як і у всіх сфагнів, виявлена гігроскопічність — властивість поглинати вологу з зовнішнього середовища. Це відбувається тому, що у сфагнів є два види клітин — живі та мертві. Мертві клітини, які складають більшість, всередині мають порожнину, яка заповнена повітрям. Живі клітини витягнутої форми, вони оточують групи мертвих клітин. Саме в них протікає процес фотосинтезу. Коли висушений сфагн помістити у воду, він зможе увібрати в 30 разів більше вологи, ніж маса власного тіла. Це відбувається тому, що вода заповнює порожнини всередині мертвих клітин. Саме це явище називають гігроскопічністю.

Примітки

  1. Єлін Ю. Я., Грисюк М. М. Рослини луків і боліт. — К.: Рад. шк., — 1991. — С. 176