|
Сушкін Петро ПетровичПетро Петрович Сушкін (рос. Сушкин Петр Петрович) (27 січня (8 лютого) 1868 р., м. Тула — †17 вересня 1928 р., м. Кисловодськ) — російський совєцький зоолог, зоогеограф і палеонтолог, академік. Біографія та наукова діяльністьП. П. Сушкін народився 27 лютого 1868 р. у м. Тула (Росія). У 1885 р. закінчив Тульську класичну гімназію та був зарахований на природниче відділення фізико-математичного факультету Московського університету. Ще у студентські роки він розпочав дослідницьку діяльність під керівництвом відомого орнітолога М. О. Мензбіра. У 1889 р. після завершення університету П. П. Сушкіна залишили на кафедрі для підготовки до професорського звання. У цей період ним були здійснені ряд експедицій з метою вивчення орнітофауни — у Тульську (1892) та Уфімську (1897), Смоленську (1897) губернії, на південь Уралу (1893), у степи Киргизії (1894 і 1898 рр.), у Мінусінський край, Західні Саяни та Урянхайську землю (1902). У 1897 р. П. П. Сушкін захистив магістерську дисертацію. Згодом був у тривалому науковому відрядженні в музеях Західної Європи, де збирав остеологічний матеріал для докторської дисертації. У 1909 р. П. П. Сушкін був обраний професором Харківського університету. За роки роботи у Харкові (1909—1919) він не припиняв польових досліджень, пов'язаних з фауністичними дослідженнями Азії. Саме у цей період були здійснені дві великі експедиції на Алтай, який у той час був мало вивченим у фауністичному та географічному плані. Результатом цих експедицій стала двотомна монографія «Птицы Северного Алтая и прилегающих частей Северо-Западной Монголии», яка вийшла друком вже у 1938 р., після смерті автора. У 1914 р. П. П. Сушкін захищає докторську дисертацію «К морфологи скелета птиц: 1. Сравнительная остеология дневных хищных птиц (Accipitres) и вопросы классификации. 2. Сокола и их ближайшие родственники». У 1911—1912 рр. П. П. Сушкіна обирають товаришем (заступником) голови Харківського товариства любителів природи. З науковою метою він неодноразово відвідує Крим (1897, 1903—1908, 1910—1911 рр.). Деякий час П. П. Сушкін викладав у Таврійському університеті (Сімферополь, 1919—1920 рр.) та працював у Сімферопольському природознавчому музеї (1920—1921 рр.). У 1921 р. П. П. Сушкін переїхав до Ленінграду, де був завідувачем відділом Зоологічного музею Академії наук СРСР, в Геологічному музеї Академії наук. У 1923 р. був обраний академіком Академії наук СРСР. Помер П. П. Сушкін 17 вересня 1928 р. від запалення легенів у Кисловодську, похований у Санкт-Петербурзі на Смоленському цвинтарі. Наукові інтереси та публікаціїП. П. Сушкін був видатним орнітологом, анатомом, палеонтологом, біогеографом, лепідоптерологом, талановитим педагогом. Він є автором 103 наукових робіт. Вони містять цінний матеріал щодо систематики, екології та географічному поширенню птахів, а також з різних питань біогеографії. Монографії:
Див. такожПримітки
Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сушкін Петро Петрович
Література
|
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
