Екорегіон сухих листяних лісів долини Нармади охоплює долину річки Нармада, а також гірські хребти Віндг'я та Сатпура[en], між якими вона протікає. З геологічної точки зору долина Нармади представляє собою грабен, що тягнеться із заходу на схід і розділяє два паралельні плато. Хребет Віндг'я відділяє долину Нармади від плато Малава та Бунделкхандської височини, розташованої північніше. Хребет Сатпура досягає висоти 1300 м і відділяє долину Нармади від Деканського плато, розташованого південніше. Крім того, екорегіон сухих листяних лісів долини Нармади тягнеться вузькою смугою на південь вздовж східних схилів Західних Гат.
На більшій частині екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена), а на північному сході — вологий субтропічний клімат (Cwa за класифікацією Кеппена). Середня температура взимку становить 17-20 °C, а влітку 30-33 °C. Середньорічна кількість опадів становить 1200-1500 мм, більшість з яких випадає з червня по вересень, коли дмуть південно-західні мусони. Сухий сезон в регіоні триває протягом 7-8 місяців.
Флора
Основними рослиними угрупованнями екорегіону є сухі листяні ліси. Лісовий намет в цих лісах розташований на висоті 15-25 м над землею, крони дерев та високих кущів середнього ярусу розташовані на висоті 10-15 м над землею, а невисокі дерева та кущі підліску досягають висоти 3-4 м. Багато дерев в лісах регіону скидають листя під час тривалого сухого сезону.
В межах екорегіону мешкає 76 видів ссавців та 276 видів птахів. Серед поширених в регіоні ссавців слід відзначити бенгальських тигрів (Panthera tigris tigris), гаурів (Bos gaurus), гірських куонів (Cuon alpinus), азійських вовків (Canis lupus pallipes), ведмедів-губачів (Melursus ursinus), чотирирогих антилоп (Tetracerus quadricornis) та гарн (Antilope cervicapra). Більшість популяцій великих ссавців обмежені невеликими анклавами пралісів, що не дозволає їм відновити чисельність та підкреслює важливість природоохоронних територій. Серед поширених в регіоні птахів слід відзначити рідкісних індійських дрохв (Ardeotis nigriceps) та індійських флоріканів (Sypheotides indicus).
Збереження
Оцінка 2017 року показала, що 7658 км², або 5 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають: