Сухоребрик

Сухоребрик
Сухоребрик високий (S. altissimum) типовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Сухоребрик (Sisymbrium)
L.
Вікісховище: Sisymbrium

Сухоре́брик (Sisymbrium L.) — рід однорічних або багаторічних рослин з родини хрестоцвітих. Рід містить приблизно 50 видів, які поширені в Євразії, Африці, Північній Америці; сухоребрики інтродуковані до Центральної й Південної Америк, Австралії, та ін.

Будова

Однорічні, дворічні, рідше багаторічні трави. Корінь стрижневий. Листки чергові, запушені. Суцвіття — квітки зібрані у рихлу волоть, яскраво-жовтого кольору. Плід двостулковий стручок, трохи зігнутий, волосистий, багатонасінний. Одна рослина сухоребрика дає по 700—750 тис. насіння.

Поширення та середовище існування

В Україні 9 видів, більшість бур'яни. Найпоширеніші: сухоребрик лікарський [Sisymbrium officinale (L.) Scop. = Erysimum officinale L.], розповсюджений скрізь (у Степу зрідка) біля жител. Сухоребрик високий або рогачка (Sisymbrium altissimum L. = Sinapis sinaipistrum Crantz) — типове перекотиполе, росте як бур'ян на полях, біля жител у всій Україні (крім Карпат).

Практичне використання

Насіння сухоребрику лікарського містить 24 — 30 % жирної олії, молоде листя й насіння (з нього готують приправу, яка заміняє гірчицю) — їстівні. Насіння сухоребрику високого містить 34 — 37 % жирної олії, яка використовується в миловаренні, для виготовлення фарб і освітлення.

Придатна олія з сухоребрика і в харчовій промисловості, її можна використовувати в салатах замість гірчиці для присмаку. З подрібненого листя на Кавказі, в Ірані, Афганістані готують присмаку до м'ясних страв, яка заміняє гірчицю. У Греції, на Криті, в Малій Азії молоді листки використовують як овочі.

В СРСР 1930 року робилися спроби промислового використання сухоребрика. Було зібрано 4000 ц насіння, вихід олії з якого становив 21 %.

З листя сухоребрику лікарського можна добувати жовту фарбу.

Олію з Sisymbrium irio L. та Sisymbrium sophia L. розглядають як потенційне джерело біопалива.[1]

Лікувальні властивості сухоребрика були відомі ще з стародавньої Греції. Вперше описаний Теофрастом, потім Арістотелем і Діоскоридом.[2]

Галерея

Примітки

  1. ↑ www.tandfonline.com. doi:10.1080/17597269.2018.1457315 https://www.tandfonline.com/action/captchaChallenge?redirectUri=%2Fdoi%2Fabs%2F10.1080%2F17597269.2018.1457315&. Процитовано 5 січня 2019. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  2. ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976 — 168 с. — С.102

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сухоребрик