|
Сухомозький Микола Михайлович
Микола Михайлович Сухомозький (за паспортом Сухомозський; 3 січня 1950, Пирятин, Полтавська область, Українська РСР, СРСР — 9 серпня 2023) — письменник, журналіст, дослідник-енциклопедист. Лауреат IX Всеукраїнського рейтингу «Книга року‘2007»[1]. БіографіяЗакінчив Пирятинську середню школу № 2, Київський держуніверситет ім. Т. Г. Шевченка (керівник дипломної роботи Анатолій Григорович Погрібний[2]) і Ташкентську ВПШ. Під час перебування в стінах головного вишу України мав низку проблем, зокрема за те, що: возив до рідного райцентру студентів-африканців, тоді як іноземцям заборонялися мандри далі ніж за 50 км від місця постійного перебування (мав «виховну» бесіду з кураторами від КДБ); вступив у серйозний конфлікт з офіцерами-солдафонами на військовій кафедрі (отримав ультиматум — або вибачення, або геть із кафедри, а значить, автоматично з університету); «пасквіль» на декана, який творив у компанії Анатолія Шилошия та Антона Щегельського і вказівка керівництва викладачам ставити «мудрагелям» на сесії винятково «двійки» для виключення за неуспішність. Лише в останній момент Миколу Сухомозського, зусиллями майбутнього керівника дипломної роботи Анатолія Погрібного, відправили до «штрафбату» (термінологія ректора М. Білого, за спогадами тодішнього декана ф-ту журналістики Д. Прилюка) — тобто на заочне відділення. Працював на різних посадах у низці ЗМІ України, Туркменістану, Уралу, Крайньої Півночі. Друкувався в газетах «Літературна Україна», «Правда Украины», «Дипломатический мир», «Робітнича газета», «2000», «Урядовий кур‘єр», «Україна молода», «День», «Дзеркало тижня», збірниках Національного університету ім. Т. Г. Шевченка «Журналістика» та Павла Щегельського «Народився я на світ»; журналах «Дніпро»[3], «ЄвроАтлантика»[4], «ПіК», «Перець» (усі — Україна), «Чайка» (США), «Ашхабад», «Яшлык» (обидва — Туркменістан) та ін. Перший головний редактор газети «Комсомольская правда в Украине» (1996—1999). Згодом працював заступником головного редактора газет «Україна і світ сьогодні» та «Правда Украины». Учасник книжкових виставок: «Україна. Євросоюз. Молодь» — Державна бібліотека України для юнацтва (2009), X Всеукраїнська виставка-форум «Українська книга на Одещині» (2009), «Україна в нас єдина» — Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського (2010), «Європа, загальне надбання» — Чернівецький центр європейської інформації (2011), «Подорожуючи Україною» — Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (2016), «До Дня Незалежності України» — Національна бібліотека ім. Ярослава Мудрого (2021). Урівні з традиційними жанрами, писав фразеологізмами, прислів'ями та приказками, назвами населених пунктів, назвами кінофільмів. Один з авторів «Великої української енциклопедії»[5]. Першим оприлюднив матеріал про підозру в шпигунстві Валерію Кодру (журнал «ЄвроАтлантика», 2003) — українському дипломату і видавцю, людині з найближчого оточення президента Леоніда Кучми[6]. Низка творів перекладена туркменською та англійською мовами. Член Спілки журналістів СРСР, Національної Спілки журналістів України, Національної спілки письменників України. Помер 9 серпня 2023 року[7][8]. ДоробкиХудожні
Довідкові (упродовж десятиліть займався дослідництвом у тісній співпраці з дружиною Надією Аврамчук).
Журналістські
Науково-популярна серія «Клуб допитливих» («Комс. правда в Украине»)
Міжнародний проєкт «(Не)відомі українці»На замовлення Міністерства інформаційної політики України з метою популяризації нашої держави у світі видавництво «Саміт-Книга» видрукувало перший том белетризованого довідника «(Не)відомі українці, які змінили світ» — для безкоштовного поширення (вручення дипломатам, членам офіційних зарубіжних делегацій тощо). Минуле, на жаль, склалося так, що більшість талановитих вихідців із дніпровських теренів увійшла в історію під прапорами інших країн. Даний проєкт має нівелювати історичну несправедливість (у планах — не лише чергові томи, а й англомовна версія). Відбулися презентації (закордонним, як і участі в Міжнародних книжкових виставках, завадив covid19): зокрема, у Верховній Раді України, Державній науковій архітектурно-будівельній бібліотеці, Укрінформі, на Українському радіо («Культура»), в низці обласних центрів. 13 лютого 2020 року в Національній бібліотеці імені В. І. Вернадського Президент України зустрівся з молодими ученими, удостоєними премій за досягнення в різних сферах науки й техніки, котрим він вручив і вищезгаданий довідник-енциклопедію. Взяла книга участь у Всеукраїнській акції з промоції читання[9]. Нагороди і відзнаки
Джерела
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
