Сургутська ТЕС-1

Сургутська ТЕС-1

Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1972 – 1983
Вид палива	природний газ
Водозабір	Чорна
Енергоблоки	13х210 + 1х178 + 2х180
Котельні агрегати	1 паровий Таганрозький котельний завод ТГ-104 (у кожному з блоків 1 – 16), 2 парові БКЗ-75-39 (пускорезервна ТЕЦ)
Турбіни	1 парова Ленінградський металічний завод К-210-130 (у кожному з блоків 1 – 11, 13 та 16), 1 парова Ленінградський металічний завод Т-178/210-130-3 (блок 12), 1 парова Ленінградський металічний завод Т-180/210-130-3-1 (у кожному з блоків 14 та 15), 1 парова Калузький турбінний завод ПТ-12-35/10 (пускорезервна ТЕЦ, виведена з експлуатації)
Електрогенератори	1 ТВВ-200-2А (у кожному з блоків 1 – 16), 1 Лисьвенський турбогенераторний завод Т-2-12-2 (пускорезервна ТЕЦ, виведений з експлуатації)
Встановлена електрична потужність	3333
Встановлена теплова потужність	903 Гкал/год
Материнська компанія	«Газпром»
Сайт	ogk2.ru/eng/about/branch/surgutskaya/index.wbp
ідентифікатори і посилання
Сургутська ТЕС-1
Сургутська ТЕС-1 у Вікісховищі

Сургутська ТЕС-1 — теплова електростанція в Тюменській області Росії.

В межах проекту спершу ввели в дію пускорезервну ТЕЦ, яка стала до ладу в 1971-му та мала два парові котла продуктивністю по 75 тон пари на годину та парову турбіну потужністю 12 МВт (виведена з експлуатації у 2011 році). Далі почався запуск основних енергоблоків, а саме:

- 13 блоків з паровими турбінами типу К-210-130 потужністю 210 МВт, які стали до ладу в 1972, 1973 (два), 1974, 1975 (два), 1977, 1978 (два), 1979 (два), 1981 та 1983 роках (блоки 1 – 11, 13 та 16);

- 1 блок з паровою турбіною типу Т-178/210-130-3 потужністю 178 МВт (блок 12);

- 2 блока з паровими турбінами типу Т-180/210-130-3-1 потужністю по 180 МВт (блоки 14 та 15).

Кожен блок має паровий котел типу ТГ-104 продуктивністю по 670 тон пари на годину.

Як паливо ТЕС використовує природний газ, джерелом якого в районі Сургуту можуть бути газопроводи Нижньовартовськ – Сургут та Уренгой-Челябінськ – Сургут, Сургутський газопереробний завод та Південно-Балицький ГПЗ.

Видалення продуктів згоряння відбувається через дві труби заввишки по 235 метрів.

Для охолодження використовують воду із річки Чорна (права притока Обі).

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 500 кВ та 220 кВ.[1][2][3]

Примітки

1. faststicky.livejournal. 
2. surgutskoy-gres-1. 
3. Технологический процесс на Сургутской ГРЭС-1 (Отчет по первой производственной практике), страница 3. vunivere.ru. Процитовано 28 березня 2024.