Місто отримало свою назву через розташування на річці Судогда. У свою чергу гідронім за найбільш поширеною версією має фіно-угорське походження[1]. Відповідно до неї гідронім походить від стародавнього фіно-угорського Суткеда /Судгеда («Звивиста»), що реально відображає топографію русла річки[2].
За іншою версією, гідронім походить від татарського су — «вода» і догд — «навколо» («навкруги вода», «велика вода»)[3].
Географія
Розташоване за 40 км на південний схід від Владимира, на річці Судогді (права притока Клязьми).
Історично Судогда розташовувалася на великому поштовому тракті з Владимира до Мурому.
Історія
Вперше згадується в 1552 році як Ямська слобода з населенням «фінського походження» (малися на увазі нащадки угро-фінського племені мурома), потім в XVII столітті як Судогодська слобода.
В 1784 році у місті було проведено перший перепис населення, згідно з яким в 50 дворах Судогди мешкало 243 людини, з них 126 чоловіків і 117 жінок. До 1788 року було розроблено генеральний план забудови міста, за яким воно було розбито на сітку прямокутних кварталів, розташованих уздовж дороги з Владимира до Мурому.
В 1806 році сильною пожежею було знищено майже всі будівлі міста, в тому числі дерев'яні церкви Миколи Чудотворця і св. мученика Міни. В 1814 році на новому місці було освячено кам'яний Катерининський собор, але друга велика пожежа, що сталася в 1838 році, знову завдала сильного збитку: собор обгорів зовні і всередині, були врятовані тільки деякі ікони. Храм було відновлено та освячено в 1891 році. У 50-х роках XX століття був підірваний.
В 1879 році почала роботу перша у місті прядильна фабрика, у серпні 1897 року — пляшковий завод, що став згодом найбільшим підприємством міста — заводом «Червоний хімік», що випускав склотару, а з 1960-х років — скловолокно, склотканини та склопластики.
Починаючи з 1991 року «Червоний хімік» (з липня 1996 року — ВАТ «Судогодське скловолокно»), пройшовши ряд реорганізацій, розпався на декілька автономних компаній, що виробляють склопластик і базальтову нитку.
Стара частина Судогди, розташована на лівому березі річки, зберегла історично сформовану прямокутну сітку вулиць. Забудова інших вулиць центру і прилеглих до нього мікрорайонів малоповерхова, в основному дерев'яна.
На правому березі річки розташовані нові мікрорайони Заплава, Хімік, Будівельників, Нова Фабрика, що з'явилися через розвиток найбільших підприємств міста — заводу «Червоний Хімік» і текстильної фабрики.
Примітки
↑Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. 2-е изд. — М. : Российские словари, Астрель, АСТ, 2002. — С. 400. — ISBN 5-1700-1389-2..
↑Никонов В. М. Судогда: Историко-краеведчиские очерки. Книга 1. — Владимир : Владимирский отдел Российского географического общества, 1994. — С. 19-20.
↑ абвПредварительные итоги переписи по Владимирской губернии. Выпуск 2-й // Всесоюзная перепись населения 1926 года.(рос.)
Знахуренко Н. А. Судогодського край. Історія, пейзажі, особи: фотоальбом. — Володимир : Калейдоскоп, 2013. — ISBN 978-5-88636-061-5.
Никонов В. Н. Судогда: історико-краєзнавчі нариси. — Володимир : Володимирський відділ Російського географічного товариства, 1994. — ISBN 5-88280-062-5.
_(1781).png)
