Судновий журнал

Журнал обліку та схеми. «Grand Turk»[en], репліка трищоглового фрегата 6-ї ставки з часів Гораціо Нельсона.

Судновий журнал (також вахтовий журнал[1][2] чи шканечний журнал) — один з основних суднових документів[3].

У судновому журналі фіксуються: список команди, дата прибуття в порт і відплиття з порту, глибина води в порту і при виході в море, швидкість, курс, сила вітру під час рейсу, прізвища вахтових екіпажу і вахтових штурманів, їх докладну доповідь про всі події, що відбулися за час здійснення рейсу.

При інцидентах на море, наприклад, зіткненнях або корабельні аварії, судновий журнал є основним документом, записи якого мають юридичну силу при судових розглядах.

У торговельній практиці судновий журнал використовується як доказ винності або невинності перевізника при виникненні спорів з пошкодження, або загибелі всього вантажу, або його частини.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України № 963 від 04.11.2004р. «Про затвердження Інструкції з боротьби за живучість суден внутрішнього плавання» (укр.). Законодавство України. Процитовано 26 жовтня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. ↑ Наказ Міністерства морського флоту СРСР № 173 від 28.12.1988р. «Про затвердження нової форми суднового журналу та правил його ведення» (рос.). Законодавство України. Архів оригіналу за 26 жовтня 2019. Процитовано 26 жовтня 2019. [Архівовано 2019-10-26 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Heavy vehicle work time requirements and logbooks. Driving Tests Resources (амер.). 27 липня 2014. Процитовано 26 жовтня 2019.

Література

  • Л. В Беловинский. Вахтенный журнал // Иллюстрированный энциклопедический историко-бытовой словарь русского народа. XVIII-начало XIX в. / Под ред. Н. Ерёмина.- М.: Эксмо, 2007— — с. 76— — 784 С.:- Ил. с.— 5 000 экз.  — ISBN 978-5-699-24458-4.