|
Стінна ящірка
Стінна ящірка (Podarcis) — рід ящірок родини справжніх ящірок (Lacertidae). Представники роду поширені в Європі та Північній Африці. Описано 28 видів[1]. ЕтимологіяНаукова назва роду походить від грец. ποδαρκής = швидконогий. ОписЯщірки середнього розміру. Загальна довжина тіла представників цього роду становить 20—25 см. Хвіст майже вдвічі перевищує довжину тулуба з головою; ламкий, здатний до регенерації. Самці трохи більші за самиць. Голова висока,пірамідальна, вкрита парними і непарними щитками. Шия та горло чітко відділені від тулуба. Тіло вкрите ребристою лускою. Забарвлення верхньої сторони тіла коричневе, буре або зеленувате. Боки й черево часто забарвлені в синій, помаранчевий, або жовтий колір. Трапляються також майже повні меланісти. Самиці мають яскраві, іноді темні смуги з боків хребта. У самців на спині є світлі крапочки та плями, часто сітчастий візерунок. ПоширенняПредставники роду поширені на Балканському півострові, Молдові, на півдні України, Іонічних островах, в Іспанії, Італії, Північній Африці. Окремі види успішно інтродуковані в Північній Америці. В Україні рід представлений єдиним видом — ящіркою кримською (Podarcis tauricus). Особливості біологіїСтінні ящірки населяють як правило гірські місцевості, тримаючись переважно різного роду скель та відслонень гірських порід, а також нагромаджень каміння, розвалин, кам'яних стін та огорож, звідки, імовірно, походить і назва роду. Трапляються як високо в горах, так і на прилеглих рівнинах, у тому числі в садах, виноградниках та на околицях населених пунктів. Представники роду належить до яйцекладних ящірок. У період розмноження самці ревно охороняють свої індивідуальні ділянки, оглядаючи їх із високих предметів. Самиці відкладають до 7 яєць. Часто буває кілька кладок за сезон. Новонароджені ящірки з'являються наприкінці липня — на початку вересня. Харчуються комахами та іншими дрібними безхребетними, нерідко поїдають ягоди та насіння рослин. СистематикаПредставники роду близькі до скельних ящірок групи Archaeolacerta, з якими довгий час ототожнювались. Від останніх відрізняються за деякими морфологічними та анатомічними ознаками, зокрема несплощеною головою, особливостями лускового покриву і скелету[2].
Найвищого видового різноманіття стінні ящірки досягають на численних скелястих островах Середземномор'я, причому систематичне положення їх постійно переглядається герпетологами. Примітки
Література
Посилання |
