Стринадюк Люба-Параскевія

Люба-Параскевія Стринадюк (28 лютого 1989 року, гуцульське село Замагора, Верховинський район, Івано-Франківська область — українська письменниця, перекладачка німецькомовної художньої літератури[1].

З життєпису

Навчалася на кафедрі ґерманістики Львівського університету ім. Івана Франка, де отримала диплом маґістра (2011).

Мешкає у Львові. Учасниця багатьох письменницьких та перекладацьких резиденцій в Україні та за кордоном.[2]

Творчий доробок

Авторка прозових книг «У нас, гуцулів» (2014), «До данцу» (2015), «Вивчєрики» (2016), «Як я 'му жити на полонині» (2018), «З-за гір'я. Щоденник любові» (2019), "Huzulen: Історія одного роду. Помітки для пам'яті" (2021), "Дай ноту ля. Гуцульські етюди" (2023).

"У нас, гуцулів. Сім книжок" – зібрання прозових творів Люби-Параскевії Стринадюк, до видання входять вже опубліковані книги авторки, а також нова книжка прози “Дай ноту ля. Гуцульські етюди” (2023). Сім книжок, де письменниця гармонійно поєднує гуцульський діалект з літературною українською мовою.

Люба-Параскевія переклала з німецької книги: «Цісар Америки. Велика втеча з Галичини.» Мартіна Поллака (2015), «Собакоїди та інші люди» Карла-Маркуса Ґауса (2017), «Сканери» Роберта М. Зоннтаґа (2018), «Гаф-пайп — старт Леона-новачка» Лізи Ґаллаунер (2013), «Пробні ночі німецьких сільських дівчат» Фрідріха Крістофа Й. Фішера, трилогію Арно Каменіша — «Сец Нер» (2020), «Позаду вокзалу» (2020), «Усе допито» (2020); "Молодь без Бога" Одьона фон Горвата (2023), "Мисливець на вовків" Крістофа Рансмаєра і Мартіна Поллака (2023).

Література та джерела

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Стринадюк Люба-Параскевія

Примітки

  1. ↑ Контур: Люба-Параскевія Стринадюк. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 6 липня 2020.
  2. ↑ «Буквоїд». Інфотека — письменники. Стринадюк Люба-Параскевія. Архів оригіналу за 6 липня 2020. Процитовано 6 липня 2020.