Стремма

Стремма[1] (королівська стремма[2][1][3][4], грец. στρέμμα) — поземельна метрична[2] одиниця площі в Греції[5], що застосовувалася також у візантійській системі мір. 1 стремма дорівнює 1000 квадратних метрів (королівських піки[2]), 0,1 гектара[1][4][6][7] або 10 арам[2][3]. Відповідає декару (10 арам), турецькому денюму та ізраїльському дунаму.

Розрізняють королівську стремму, стару стремму та турецьку стремму. Королівська (нова) стремма дорівнює 0,1 гектара (10 арам), стара стремма — 0,127 гектара (12,7 арів), турецька стремма — 0,16 гектара (16 арам)[1][3][4]. Королівську стремму було запроваджено з метричною системою заходів у Грецькому королівстві[2]. У давньогрецькій системі мір старій стреммі відповідає плетр (плефр), рівний половині римського югера.

У Візантії

У Візантії 1 стремма була мінімальним розміром дрібної селянської земельної ділянки. У документах величина стремми не зазначена. Стремма, точне значення якої не зовсім ясно, була однією з основних одиниць виміру землі, меншою за модію. За даними французького візантиніста Жака Бомпера[en], модій землі міг коштувати більше, ніж стремма землі, але могли існувати великі та малі стремми, як існували великі та малі модії[8].

Візантійська стремма до певної міри за своїми розмірами відповідає південно-слов'янському погону та турецькому денюму.

Співвідношення з іншими одиницями площі

1 стремма дорівнює:

Примітки

  1. ↑ а б в г д Большая советская энциклопедия : [в 51 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский. — 2-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1949—1958. (рос.)
  2. ↑ а б в г д е ж Петрушевский, Ф. Греция // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IXa. (рос. дореф.)
  3. ↑ а б в г Соколов, В. А.; Красавин, Л. М. Справочник мер / Науч.-исслед. конъюнктурный ин-т М-ва внешней торговли СССР. — М. : Внешторгиздат, 1956. — С. 22.
  4. ↑ а б в г Справочник агитатора. Вып. 2. — М. : Госполитиздат, 1963. — С. 317.
  5. ↑ а б Стремма // Русский энциклопедический словарь. Отдел IV, т. II: С — Т / Гл. ред. профессор С.-Петербургского университета И. Н. Березин. — СПб. : Тип. т-ва «Общественная польза», 1877. — С. 313.
  6. ↑ а б Аграрный вопрос и крестьянское движение : Справочник в 3 т. — М. : Междунар. аграр. ин-т, 1932. — Т. 1: СССР, Англия, Ирландия, Норвегия, Швеция, Эстония, Латвия, Литва, Румыния, Югославия, Болгария, Греция, Польша, Финляндия, Австрия, Венгрия, Чехословакия, Германия, Италия, Испания, Португалия, Франция. — С. 107.
  7. ↑ а б Аграрный вопрос и крестьянское движение : Справочник в 4 т / Под общ. ред. М. П. Горова. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : изд. и тип. Междунар. аграр. ин-та, 1936. — Т. 2: Польша. Литва. Эстония. Финляндия. Греция. Болгария. Румыния. Югославия. — 196 с.
  8. ↑ Медведев, И. П. Очерки византийской дипломатики : (Частноправовой акт) / АН СССР, Ин-т истории СССР, Ленингр. отд-ние. — Л. : Наука : Ленингр. отд-ние, 1988. — С. 62. — ISBN 5-02-027225-6.