|
Сторчак Василь Валерійович
Василь Валерійович Сторчак (нар. 21 червня 1965, Ковель) — колишній радянський та український футболіст, який грав на позиції як нападника, так і півзахисника та захисника. Відомий за виступами у вищій лізі чемпіонату СРСР, вищій лізі чемпіонату України, вищих дивізіонах Росії та Молдови.По закінченні футбольної кар'єри — український футбольний тренер. Клубна кар'єраВасиль Сторчак народився в Ковелі, та є вихованцем місцевої ДЮСШ, де його першими тренерами були Дмитро Номанчук, Ігор Царьов та Олександр Жук.[1] Першою командою майстрів молодого футболіста став армійський клуб зі Львова «СКА Карпати», який на той час виступав у першій союзній лізі. У цій команді Василь Сторчак також двічі був переможцем чемпіонату Збройних Сил СРСР.[2] Після завершення військової служби футболіст повернувся на Волинь, де став гравцем луцької команди другої ліги «Торпедо». Проте в луцькій команді Сторчак зіграв лише 3 матчі[3], та став гравцем клубу вищої ліги «Дніпро» (Дніпропетровськ).[4] У першому сезоні за дніпропетровський клуб футболіст грав виключно за дублюючий склад команди. Проте у цьому році Василь Сторчак був включений до заявки збірної УРСР на футбольний турнір Спартакіади народів СРСР, який відбувався на стадіонах міст України. Цей турнір українська команда виграла, перемігши у фіналі збірну Узбецької РСР з рахунком 1-0, а за перемогу на турнірі Василь Сторчак, крім золотих медалей, отримав також звання майстра спорту СРСР.[5][6][1][2] У 1987—1988 роках Сторчак грав і в основному складі «Дніпра», проте за два роки у чемпіонаті СРСР зіграв лише 11 матчів, і в середині 1988 року знову став гравцем клубу «СКА Карпати». У 1989 році Василь Сторчак став гравцем іншої команди першої ліги запорізького «Металурга». У першому ж сезоні в новій команді футболіст стає одним із кращих бомбардирів клубу, відзначившись за сезон 15 забитими м'ячами.[7] У наступному сезоні Сторчак у складі запорізького клубу також був у числі кращих бомбардирів, відзначившись за сезон 9 забитими м'ячами[8], а «Металург», хоч і зайняв лише 3 місце в першій лізі, уперше за свою історію здобув путівку до вищої радянської ліги у зв'язку із відмовою грати у радянських змаганнях команд із Грузії та Литви. У 1991 році Василь Сторчак разом із запорізькою командою розпочав виступи у вищій радянській лізі, де команда-дебютант зуміла кілька разів приємно здивувати своїх уболівальників, у тому числі на самому початку першості обігравши вдома іменитий московський «Спартак» з рахунком 2-1.[9] Після розпаду СРСР Василь Сторчак у складі «Металурга» розпочав виступи у вищій українській лізі, проте відразу після початку другого чемпіонату України разом із головним тренером команди Ігорем Надєїним покинув запорізький клуб[10], та перебрався до російської вищої ліги, де розпочав виступи за добре фінансово забезпечений на той час московський «Асмарал». Перші два роки Сторчак грав за московський коуб у вищій лізі, проте пізніше у «Асмарала» розпочались фінансові труднощі, і клуб вибув до першої ліги. У першій лізі за «Асмарал» український нападник грав ще півтора року, та став гравцем іншої першолігової російської команди «Сокіл-ПЖД» із Саратова. На початку 1997 року Василь Сторчак повернувся до Запоріжжя, де став гравцем вищолігового клубу «Торпедо». У складі автозаводців вже досвідчений футболіст грав до кінця 1997 року, а з початку 1998 року розпочав виступи за вищоліговий молдовський клуб «Конструкторул». У кишинівському клубі Сторчак грав протягом півроку, та повернувся до української вищої ліги, де грав за СК «Миколаїв» протягом півроку. Пізніше Василь Сторчак зіграв у другій українській лізі за фарм-клуб «Металурга» «СДЮШОР-Металург», грав також за аматорський клуб ЗАЛК, після чого завершив виступи на футбольних полях. Після закінчення кар'єри футболістаПісля завершення виступів на футбольних полях Василь Сторчак розпочав тренерську кар'єру. У 2013—2016 роках колишній футболіст був головним тренером аматорського футбольного клубу «Россо Неро».[11] Після відновлення виступів запорізького «Металурга» в чемпіонатах України Василь Сторчак увійшов до тренерського штабу команди.[12] Досягнення
Факти
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
