Стиль керівн́ицтва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.
Стильові шкали
Успіх застосування того чи іншого стилю залежить від багатьох обставин:
- змісту задачі і термінів її розв'язання;
- особистості керівника;
- особливостей колективу і виконавця;
- специфіки «поточного моменту»;
- інші фактори.
Під стилем розуміється манера поведінки керівника стосовно підлеглих, що дозволяє вплинути на них і змусити робити те, що в цей час потрібно. Існують дві основні стильові шкали:
- шкала влади, діапазон якої простирається від повної демократії до абсолютної автократії. Тут розглядається ставлення керівника до своїх підлеглих як до суб'єктів управління;
- шкала переваг, на якій відбивається ставлення керівника до підлеглих як до об'єктів управління.
Види
По «шкалі влади» стилі керівництва підрозділяються на кілька видів, наприклад, на:
- авторитарний (директивний)
- демократичний (колегіальний)
- ліберальний (поблажливий)
- змішаний
- партнерський
Їхні особливості відбиті в таблиці:
Таблиця Характеристика стилів керівництва[1]
| Параметри взаємодії керівників з підлеглими |
Стилі керівництва |
| авторитарний | демократичний | ліберальний |
| 1. Прийоми ухвалення рішення | Одноосібно вирішує питання | Перед ухваленням рішення радиться з підлеглими | Чекає указівок від керівництва чи рішення наради |
| 2. Спосіб доведення рішення до виконавців | Наказує, розпоряджається, командує | Пропонує, просить | Просить |
| 3. Розподіл відповідальності | Бере на себе чи перекладає на підлеглих | Розподіляє відповідальність відповідно до переданих повноважень | Знімає із себе усяку відповідальність |
| 4. Відношення до ініціативи | Придушує | Заохочує, використовує в інтересах справи | Віддає ініціативу в руки підлеглих |
| 5. Відношення до підбора кадрів | Боїться кваліфікованих працівників | Підбирає грамотних працівників | Підбором кадрів не займається |
| 6. Відношення до недоліків власних знань | Усе знає — усе вміє | Постійно підвищує свою кваліфікацію, враховує критику | Поповнює свої знання і заохочує цю рису у підлеглих |
| 7. Стиль спілкування | Тримає дистанцію, не товариський | Дружньо налаштований, любить спілкування | Боїться спілкування, спілкується з підлеглими тільки з їх ініціативи |
| 8. Характер відносин з підлеглими | Диктується настроєм | Рівна манера поведінки, постійний самоконтроль | М'який, покладливий |
| 9. Відношення до дисципліни | Прихильник формальної твердої дисципліни | Прихильник розумної дисципліни, здійснює диференційований підхід до людей | Вимагає формальної дисципліни |
| 10. Відношення до морального впливу на підлеглих | Вважає покарання основним методом стимулювання. Заохочує тільки по святах | Використовує різні види стимулів, не завжди орієнтуючись на свята | Діє приблизно так само, як і демократ |
Крім розглянутих стилів керівництва в літературі пропонуються системи управління X, Y, Z:
- Теорія X — авторитарний підхід до управління, тобто пряме регулювання і твердий контроль. Люди ледачі, мають потребу в примусі, контролі, керівництві, стимулюванні до сумлінної роботи, припускає страх покарання.[2]
- Теорія Y — робітники — творці і їх потрібно наділяти повноваженнями. Це демократичний (партисипативний) підхід, що приводить до делегування повноважень, збагаченню змісту роботи, поліпшенню взаємин, визнанню того, що мотивація людей відбувається на основі складної сукупності психологічних потреб і чекань.[2]
- Теорія Z — ця теорія розроблена на основі особливостей японського стилю управління, визначає ряд принципових положень: довгострокова, іноді довічна, система наймання на роботу, колективне прийняття рішень і колективна відповідальність, повільне просування по службі і неспеціалізованій кар'єрі (тобто ротація працівників через різні види робіт), неявний механізм контролю, усебічна турбота про персонал.[3]
Примітки
- ↑ Старобинський Е. Е. (1999) Як управляти персоналом, «Интел-Синтез», Москва.
- ↑ а б McGregor, D. (1960) The Human Side Of Enterprise, McGraw Hill Higher Education. ISBN 0070450927, ISBN 978-0070450929
- ↑ Ouchi W. (1981) Theory Z: how American business can meet the Japanese challenge, Addison-Wesley. ISBN 0201055244
Див. також
Посилання