|
Стефанський В'ячеслав Карлович
Стефанський В'ячеслав Карлович (1867, Одеса — 7 червня 1949, там же) — інфекціоніст, мікробіолог й епідеміолог. ЖиттєписНародився в сім'ї викладача гімназії в Одесі. Закінчив Рішельєвську гімназію у 1885 році в Одесі разом з однокласником Данилом Заболотним, у майбутньому видатним українським епідеміологом, з яким дружив усе життя. Стефанський мріяв про медицину, тому подався до Києва, щоб вступити на медичний факультет, оскільки в Одесі, в Новоросійському університеті, тоді ще не було такого факультету. Після закінчення Київського університету (1893 рік), працював в Одеській інфекційній лікарні, одночасно (з 1897 року) в Одеській бактеріологічній лабораторії, перетвореної після Жовтневого перевороту в Бактеріологічний інститут імені І. І. Мечникова, де він завідував сироватковим відділом. 1902 року брав участь в ліквідації спалаху чуми в Одесі. Їм же для лікування хворих на бубонну чуму саме тут вперше в Україні та Російській імперії була застосована протичумна сироватка. З 1908 року почав викладати у Новоросійському університеті, який було засновано у 1865 році в Одесі[1], перший на теренах України курс з інфекційних хвороб.[2] З початком бойових дій на півдні Росії емігрував до Болгарії, де протягом короткого часу викладав у Софійському університеті, але 1920 року повернувся до Одеси.[3] У 1921 очолив першу в Україні кафедру інфекційних хвороб в Одеському медичному інституті. У 1923 році він ще паралельно завідував протягом року кафедрою мікробіології. Під час німецько-радянської війни залишився в окупованій Одесі, продовжував працювати в інфекційній лікарні, переховував поранених бійців, чинив перепони вивезенню до Німеччини деяких жителів Одеси, видаючи їх за хворих або співробітників лікарні. За спогадами Людмили Новокрещенової:
Після звільнення Одеси в 1944 році повернувся до завідування кафедри інфекційних хвороб в медичному інституті, одночасно продовжував працювати в Інституті мікробіології і епідеміології імені І. І. Мечникова, завідуючи відділом паразитарних тифів. В останні роки життя вивчав питання імунітету при деяких інфекційних хворобах. Відрізнявся незвичною скромністю, дисциплінованістю, був простим у спілкуванні, охоче допомагав усім своїми порадами. Був беззмінним головою одеського відділення Всесоюзного товариства епідеміологів, мікробіологів та інфекціоністів, очолював Одеське терапевтичне товариство. Помер в Одесі 7 червня 1949 року. Науковий доробокСтефанський є автором більше 60 праць, присвячених різноманітним питанням імунітету, профілактики та лікування інфекційних хвороб, серед них підручник з гострих інфекційних хвороб (1929 рік)[5] і монографія про профілактику і клінічні появи сказу (1954 рік). Вивчаючи чуму (1901—1902 рр.), Стефанський виділив у пацюків збудника проказоподібного захворювання («паличка Стефанського»). Його вважають першовідкривачем цієї хвороби пацюків, від збудника якої, як припускають, сформувалась мікобактерія Ганзена — причинний патоген людської прокази. Він продемонстрував велике значення бактеріоносіїв у епідеміології шигельозу (тоді називали дизентерією), один із перших запровадив в Україні інтубацію замість трахеотомії при дифтерії, у дослідах на собі спростував теорію щодо ролі блощиць у передачі епідемічного поворотного тифу, описав характерний симптом при шкірній формі сибірки (симптом Стефанського). Разом з А. А. Гринфельдом вперше в СРСР описав професійний еризипелоїд серед працівників рибо- і м'ясоконсервних комбінатів Одеси. Основні наукові роботи
Примітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
