Степанков Костянтин Костянтинович

Степанков Костянтин Костянтинович
Народився11 лютого 1962(1962-02-11) Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер1 липня 2012(2012-07-01) (50 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор, кінорежисер Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1973–2012
БатькиКостянтин Степанков Редагувати інформацію у Вікіданих
Ада Роговцева Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати / сестриСтепанкова Катерина Костянтинівна Редагувати інформацію у Вікіданих

Костянтин Костянтинович Степанков (11 лютого 1962 — 1 липня 2012) — український і радянський кіноактор і режисер. Син Костянтина Степанкова та Ади Роговцевої.

Біографія

Костянтин Степанков народився 1962 року в акторській родині майбутніх народних артистів СРСР Ади Роговцевої і Костянтина Степанкова. Навчаючись у школі, зіграв у кількох фільмах.

Закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. В. Карпенка-Карого, після якого працював режисером. Пізніше працював у Міжнародній академії екології. Брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, після цього зняв на цю тему фільм.[1]

Помер 1 липня 2012 року від онкологічного захворювання.[2] Похований у селі Жереб'ятин Бориспільського району Київської області поруч із батьком.[3]

Родина

Фільмографія

Актор

  1. 1973 — Дід лівого крайнього — Костя Бесараб
  2. 1974 — Лицар Вася
  3. 1975 — Хвилі Чорного моря — Женя Черноіваненко, син Терентія, друг Павлика
  4. 1977 — Солдатки
  5. 1979 — Забудьте слово «смерть» — син Кікотя
  6. 1983 — Легенда про княгиню Ольгу — гридень

Режисер

  1. 1989 — Вихід
  2. 1993 — Дякую!.. (Україна; бенефіс Ади Роговцевої)

Примітки

  1. ↑ Умер Константин Степанков-младший
  2. ↑ В Киеве скончался сын актеров Константина Степанкова и Ады Роговцевой
  3. ↑ Константина Степанкова-младшего похоронят рядом со знаменитым отцом. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 25 вересня 2018. [Архівовано 2012-12-04 у Wayback Machine.]

Посилання