|
Старигін Павло Іванович
Павло́ Іва́нович Стари́гін (1897, Яранський повітd, Вятська губернія — 20 травня 1973, Київ) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Миколаївського обкому КП(б)У, міністр м'ясної і молочної промисловості УРСР. Член ЦК КП(б)У в червні 1938 — травні 1940 року. Депутат Верховної Ради УРСР 1–2-го скликань. БіографіяНародився 1897 року в родині селянина-бідняка в селі Великий Пакшик[1], нині не існує, Яранський район[ru], Кіровська область, Росія. У 1909 році закінчив сільську школу в селі Сердеж Яранського повіту. У травні 1909 — травні 1917 року — селянин у господарстві батька у рідному селі. У травні 1917 — лютому 1918 року — рядовий 12-го стрілецького полку 3-ї стрілецької дивізії російської армії. У лютому — жовтні 1918 року — знову селянин у господарстві батька, також працював секретарем сільської ради та у комітеті бідноти села Большой Пакшик Яранського повіту. У жовтні 1918 — квітні 1919 року — червоноармієць 3-го запасного батальйону. У квітні — вересні 1919 року — командир відділення Симбірського вартового батальйону. У вересні 1919 — травні 1920 року — помічник командира взводу Московського вартового полку. У травні — вересні 1920 року — помічник командира взводу 254-го стрілецького полку 85-ї окремої стрілецької бригади. У вересні — грудні 1920 року — у команді одужуючих після поранень в Москві та В'ятці. У грудні 1920 — січні 1922 року — курсант полкової школи, політичний керівник 456-го стрілецького полку 51-ї стрілецької дивізії. Член РКП(б) з липня 1921 року. У січні — липні 1922 року — відповідальний партійний організатор штабу 152-ї стрілецької бригади 51-ї стрілецької дивізії. У липні 1922 — квітні 1923 року — політичний керівник роти 152-го стрілецького полку 51-ї стрілецької дивізії. У квітні — жовтні 1923 року — слухач Харківської військової повторної школи керівного складу. У жовтні 1923 — квітні 1926 року — політичний керівник роти 88-го і 89-го стрілецьких полків 30-ї стрілецької дивізії. У квітні 1926 — квітні 1928 року — військовий комісар окремої саперної роти 30-ї стрілецької дивізії. У квітні 1928 — грудні 1930 року — відповідальний секретар партійного бюро 30-го артилерійського полку 30-ї стрілецької дивізії. У грудні 1930 — січні 1933 року — помічник військового комісара 7-го корпусного артилерійського полку. У січні 1933 — січні 1935 року — начальник політичного відділу Казанківської машинно-тракторної станції (МТС) села Казанки Дніпропетровської області. У січні 1935 — жовтні 1937 року — 1-й секретар Казанківського районного комітету КП(б)У Дніпропетровської області. У жовтні 1937 — березні 1938 року — завідувач відділу керівних партійних органів Організаційного бюро ЦК КП(б)У по Миколаївській області. У березні — 29 квітня 1938 року — 3-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У. 29 квітня 1938 — лютий 1939 року — 1-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У. 4 травня 1939 — 31 січня 1949 року — народний комісар (міністр) м'ясної і молочної промисловості Української РСР. У лютому 1949 — травні (оф. липні) 1950 року — 1-й заступник міністра м'ясної і молочної промисловості Української РСР. У серпні 1950 — травні 1953 року — керуючий контори Головного управління «Головхудобвідгодівля» Міністерства м'ясної і молочної промисловості СРСР. З червня 1953 року — старший інспектор, керуючий тресту «Укрм'ясоторг». Потім — на пенсії. Помер 20 травня 1973 року в місті Києві. Нагороди
Примітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
