СпівпрацяСпівпраця, співробітництво (фр. collaboration) — спільна діяльність, спільна праця для досягнення мети (історія слова вказує на негативний відтінок). Для відображення негативного сенсу цього слова (співпраця з ворогом) вживають слово колабораціонізм, колаборант або також одностороння співпраця коли одна зі сторін співпрацює виключно з позицій власної вигоди та пріоритетів без врахування/підтримки у випадку незацікавленості/зиску з захисту інтересів другої сторони. ЕтимологіяТермін співпраця датується 1871 роком і є зворотним утворенням від слова collaborator (1802), від французького collaborateur яке використовували під час наполеонівських воєн проти контрабандистів, які торгували з Англією та допомагали монархістам у втечі. В окупованій Франції, 30 жовтня 1940 року, Петен закликав французів до «співпраці» з німецькими окупантами. Про термінЦе рекурсивний[1] процес, в якому двоє або більше людей або організацій працюють разом задля досягнення спільних цілей, (наприклад цікаве заповзяття, яке має творчий характер), за допомогою обміну інформацією, навчання і досягнення консенсусу. Це більше, ніж перетин загальних цілей, який спостерігається в кооперативних підприємствах, а глибока, колективна рішучість досягти спільної мети. Більшість співпраць потребує лідерства, хоча форма лідерства може бути соціальною, зокрема всередині децентралізованих та егалітарних груп.[2] Команди, які працюють спільно можуть отримати більше ресурсів, визнання і винагород, на умовах конкуренції за обмежені ресурси.[3] Див. також
Посилання
Джерела
Література
|