Сплеск вуглецю-14 у 993—994 роках — різке збільшення вмісту ізотопу вуглецю-14 (14C) на 0,91 % у кільцях дерев, датоване 993—994 роками нашої ери[2][3]. Подія, яка його спричинила (подія Міяке), супроводжувалася також збільшенням концентрації берилію-10 (10Be) у зразках кернів антарктичного льоду. Це підтверджує гіпотезу про те, що ця подія була пов'язана з активністю Сонця[4]. Кількість вуглецю-14, що виникла внаслідок цієї події, оцінено в (5,3 ± 0,5) × 1026 атомів (у 1,8 ± 0,2 раза більшу за їхню середню генерацію за рік)[5].
Відтоді було кілька астрономічних спостережень, які відповідають сплескам ізотопів 14C і 10Be, але їхніх описів небагато[6][7].
У 2021 році вийшла наукова стаття, у якій стрибок вуглецю-14 у 993—994 роках було використано як критерій у дендрохронології (дослідження деревних кілець) з метою точно визначити, що вікінги відвідували Л'Анс-окс-Медоуз на Ньюфаундленді рівно 1000 років тому, у 1021 році нашої ери[8].
Історичні спостереження
Гіпотезу про потужну сонячну бурю значною мірою підтверджують кілька свідчень про полярні сяйва, які спостерігалися наприкінці 992 року в Кореї, Німеччині та Ірландії, у яких зазвичай згадується червоне небо — імовірно, це й були потужні полярні сяйва[4][6][7]. Ці історичні спостереження не є неспростовним доказом причини сплеску вуглецю-14 у 993—994 роках, але вони вказують на потужну сонячну подію, яка припала на кінець 992 року, оскільки вони були зареєстровані протягом відносно короткого часу.
Згідно з одним із текстів, на Корейському півострові у період між груднем 992 і січнем 993 року однієї ночі відкрилися «райські ворота»[4][7].
На території сучасної Саксонії наприкінці 992 року кілька разів спостерігали полярне сяйво. Зафіксовано, що 21 жовтня 992 року тричі спостерігалося почервоніння неба[4]. 26 грудня 992 року спостерігалося світло, яскраве, як сонце, яке тривало протягом години, потім небо почервоніло і світло повністю зникло.
Згідно з історичними текстами, у регіоні Ольстер на території сучасної Ірландії 26 грудня 992 року небо було «криваво-червоне» і «вогняного відтінку»[4].
Подібні події
Сплеск вуглецю-14 у 993—994 роках був одним із небагатьох добре задокументованих подій, пов'язаних зі сплесками вуглецю-14. Більш ніж на 200 років до цієї події, у 774 році, стався значно потужніший сплеск вуглецю-14, приблизно в 1,7 раза сильніший, ніж подія 993—994 років[2]. Обидві ці події супроводжувалися сплесками берилію-10 — це підтверджує версію про те, що вони були результатом сильної сонячної активності[6].