Уельс був включений до складу Англії відповідно до Статуту 1284 року, і у 1301 король Едуард I Довгоногий призначив свого старшого сина, майбутнього короля Едварда II, Принцом Уельський. З цього часу, за винятком Едварда III, старші сини усіх англійських монархів носять цей титул. Після смерті королеви Єлизавети I у 1603 році, корони Англії і Шотландії були об'єднані в особистій уніїЯкоба VI, який став Якобом I Англійським. За королівською прокламацією, він називав себе «Король Великої Британії», королівство було створене лише у 1707 році (Акт про унію), під час правління королеви Анни.
(**)Був проголошений королем Англії 16 травня 1216 року в Лондоні, проте коронований він так і не був. Він контролював більше половини Англії, але в 1217 році він був вимушений відмовитися від прав на престол. (***) Останнім незалежним правителем Уельсу був Ллівелін ап Гріфід. Далі Уельс був приєднаний до Англії. В 1284 році Едуард I проголосив свого наступника Едуарда IIПринцом Уельським.
(***) Починаючи з 1199 року Володіння Ірландія знаходилося у підпорядкуванні англійської корони. В 1541 році було створено королівство Ірландія. Король Генріх VIII став першим англійським королем, якого ірландський парламент наділив титулом Король Ірландії.
Стюарти
Королі Англії, Шотландії та Ірландії В 1603 р., після смерті королеви Єлизавети I, англійський трон успадкував король Шотландії Яків VI.
Співдружність і Протекторат Після страти Карла I в 1649 р. Англія стала республікою, пізніше була проголошена Співдружність Англії і Шотландії, а в 1653 р. була утворена посада протектора, на яку був обраний Олівер Кромвель.