Шлюб батьків був нещасливим. Фрідріх Вільгельм грубо ставився до дружини, хоча вона незмінно залишалась доброю до нього, а також бив дітей.[1][2] Багато часу королева проводила окремо у своєму палаці Монбіжу. Зрештою, король заборонив Софії Доротеї бачитися з дітьми у його відсутність. Заборона була зустрінута дітьми негативно, і вони відвідували матір таємно.
У 15 років Софія була проти волі видана заміж за 34-річного маркграфа Бранденбург-Шведтського Фрідріха Вільгельма, кузена її батька, який виріс при його дворі. Наречений отримав прізвисько «навіжений маркграф», мав запальний характер і грубі манери. Сувереном він не був, його землі входили до маркграфства Банденбург, однак приносили йому значний дохід. Ініціатором союзу виступив сам король. Весілля пройшло 10 листопада 1734 у Потсдамі. Посаг нареченої становив 100 000 рейхсталерів. У подружжя народилося п'ятеро дітей:
Філіпіна (1745—1800) — дружина ландграфа Гессен-Касселю Фрідріха II, мала позашлюбного сина;
Георг Фрідріх (1749—1751) — прожив 2 роки.
Шлюб пари не був щасливим. Софія часто втікала до двору свого брата Фрідріха, який у 1740 році став королем. Той, у свою чергу, не обмежився дружніми умовляннями, і послав до Шведту генерала Меїра з необмеженими повноваженнями для захисту маркграфині від образ. Зрештою, подружжя стало жити нарізно. Фрідріх Вільгельм залишився у Шведтському замку, а Софія оселилася у палаці Монплезір поруч.[3] Примирилося подружжя лише під час останньої хвороби маркграфині.
Софія померла на руках чоловіка від водянки. Була похована у крипті Гогенцоллернів у Берлінському соборі.[4]
Anna Eunike Röhrig: Familie Preußen. Die Geschwister Friedrichs des Großen, Taucha b. Leipzig 2008, стор. 60–69.
Helmut Schnitter: Die ungleichen Schwestern. In: Ders. (Hrsg.): Gestalten um Friedrich den Großen. Biographische Skizzen, Bd. 1, Reutlingen 1991, стор. 67–82.
Walther Rohdich: Friedrich Faszination. 200 Tage aus seinem Leben, Friedberg 1986, стор. 45–48.
Heinrich Jobst von Wintzingerode: Schwierige Prinzen. Die Markgrafen von Brandenburg-Schwedt, Berlin 2011, стор. 243–433.