|
Сокол Олександр Вікторович
Олекса́ндр Ві́кторович Со́кол (*1 березня 1944, Херсон) — український музикознавець. Член Спілки композиторів України (від 1987). Доктор мистецтвознавства, професор. Біографічні даніОлександр Вікторович Сокол народився 1 березня 1944 року в місті Херсоні (Херсонська область, Україна). У вересні 1950 року був прийнятий до середньої школи № 13 міста Херсону. Під час навчання в середній школі займався в Херсонській музичній школі № 1 (1956—1959 рр.) за спеціальностями: «баян» — у Ващенка І. Ф., «композиція» — у В. В. Павковича і «теорія музики — у О. С. Штейнберга. Закінчивши достроково (за 4 роки) музичну школу, у 1959 році вступив до Одеського музичного училища за спеціальністю „народні інструменти“, яке закінчив з відзнакою у 1963 році. Під час навчання в училищі, з 1960 по 1965 роки працював артистом оркестру Одеського російського драматичного театру імені А. Іванова. З 1963 року — студент Одеської державної консерваторії імені А. В. Нежданової (спеціалізація „баян“). В 1968 році, після закінчення з відзнакою ОДК, одержав призначення на роботу в Одеське культурно-освітнє училище, в якому працював до 1971 року і звільнився у зв'язку з переходом на роботу в Одеську державну консерваторію імені А. В. Нежданової. З 1968 по 1970 роки навчався на заочному відділенні Одеської консерваторії за фахом „музикознавство“, закінчивши яку одержав диплом з відзнакою і був рекомендований до аспірантури. З 1969 року працював в Одеській державній консерваторії імені А. В. Нежданової на посаді викладача кафедри теорії музики та композиції, з 1975 року — старшого викладача. 1971 року вступив до аспірантури Київської державної консерваторії імені П. І. Чайковського за фахом „теорія музики“ (науковий керівник — професор Н. О. Герасимова-Персидська), яку закінчив у 1975 році. В 1977 році захистив кандидатську дисертацію та отримав вчений ступінь кандидата мистецтвознавства. 1977 року призначений виконуючим обов'язки, а 1978 року — обраний завідувачем кафедри теорії музики та композиції Одеської державної консерваторії. На цю посаду був переобраний у 1985-му, 1989-му, 1990-му, 1996-му, 2001-му, 2006-му, 2011-му роках. 1980 року затверджений у вченому званні доцента. Протягом 1983—1985 років перебував на посаді старшого наукового співробітника; 1986—2000 років — працював на посаді проректора з навчальної роботи Одеської державної консерваторії. В 1987 році був прийнятий до Спілки композиторів СРСР (на теперішній час — Одеська організація Національної спілки композиторів України). З 1990 по 1995 роки був обраний народним депутатом районної Ради Центрального району міста Одеси. 1991 року затверджений у вченому званні професора. 1992 року за наукову роботу „Структура музикознавства“ одержав Диплом і другу премію Міністерства культури і мистецтв України. 1996 року захистив докторську дисертацію і отримав вчений ступінь доктора мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 „Музичне мистецтво“. У грудні 1997 року обраний членом-кореспондентом Академії мистецтв України (відділ теорії та історії мистецтв) і академіком Академії наук Вищої школи (зараз — освіти) України (відділ філології і мистецтвознавства). 1998 року призначений членом робочої групи Міністерства культури і мистецтв України з розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівнів бакалавр, спеціаліст, магістр. 09 грудня 1998 року Постановою президії Вищої атестаційної комісії України за номером 06-76-06/397 призначений членом Експертної ради ВАК України з мистецтвознавства (перебував до 2001 року). 13 квітня 2000 року Наказом Міністерства культури і мистецтв України за номером 171-х призначений виконуючим обов'язки ректора Одеської державної консерваторії імені А. В. Нежданової. З 20 червня 2000 року — ректор Одеської державної консерваторії (відповідно до виборів колективу ОДК та контракту з Міністром культури та мистецтв України). 2000 року обраний Головою Одеського відділення Національної Всеукраїнської музичної спілки України. В 2001 році став Президентом Одеського благодійного фонду імені Еміля Гілельса (до теперішнього часу). У тому ж році став Генеральним директором Першого Міжнародного конкурсу піаністів пам'яті Еміля Гілельса. 2001 року Сокол О. В. нагороджений Почесним дипломом Президії Академії мистецтв України „За вагомий внесок у підготовку фахівців музичного мистецтва“ та Почесною грамотою Управління освіти і науки Одеської обладміністрації „За багаторічну наукову діяльність, особливі заслуги“. 2003 року — Сокол О. В. — Генеральний директор Другого Міжнародного конкурсу піаністів пам'яті Еміля Гілельса. Конкурс прийнято до Української асоціацій Міжнародних конкурсів. У вересні 2004 року — член оргкомітету і член журі Міжнародного конкурсу скрипалів імені Д. Ойстраха (Одеса, 7-18 вересня). У жовтні 2004 року обраний Головою Одеської організації Національної спілки композиторів України. ДіяльністьРедакторська діяльністьСокол О. В. є ініціатором створення і головним редактором історичної збірки матеріалів „Одеській державній музичній академії ім. А. В. Нежданової — 90“, головним редактором щорічного фахового наукового „ваківського“ вісника Одеської музичної академії „Музичне мистецтво і культура“ (з 2000 року). Організував перший випуск та є членом редколегії газети Одеської музичної академії „Музичний вісник“ (з 2003 року). Сокол О. В. — головний редактор і автор 2-х статей збірника „Николай Огренич — человек, певец, ректор“: Статьи, воспоминания, материалы» (Одеса: Астропринт, 2009) Творча діяльністьОлександр Вікторович Сокол створив композиторські твори, а саме: мюзикли і музику до драматичних постанов (у співдружності з композитором І. Голубєвим): дитячу оперету «Вероніка», мюзікл «Чудя, Пугач и Шатало»; музику до театральних вистав — «Цезар і Клеопатра» (за п'єсою Б. Шоу), «Синее небо, а в нем облака» (В. Арро), «Принцесса на горошине» (за казкою А. Андерсена), «Иван да Марья». Вистави пройшли в Одеському російському драматичному театрі імені А. Іванова, Одеському театрі музичної комедії, Одеському українському музично-драматичному театрі імені В. Василька. Сокол О. В. створив також хорові твори, пісні, п'єси для оркестру народних інструментів, вокально-інструментальних ансамблів, ансамблю бандуристок. Створив гімн Одеської консерваторії, гімни декількох ВНЗ Одеси. Двічі — лауреат Республіканських пісенних конкурсів композиторів (1994, 1995) Наукова діяльністьМонографії та статті
Наукові праці, видання, публікації
Нагороди
Електронні джерела
|
||||||||||||||||||
