Смирнов Лев Миколайович

Смирнов Лев Миколайович
Народився21 червня 1911(1911-06-21)
Санкт-Петербург, Російська імперія[1]
Помер23 березня 1986(1986-03-23) (74 роки)
Москва, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьполітик, правник, суддя, слідчий суддя
Галузьміжнародне право[2], international justiced[2] і попередження злочинності[2]
Alma materСанкт-Петербурзький державний університет
Знання мовросійська[2][3]
ЧленствоЦК КПРС
Посададепутат Верховної ради СРСР[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смирнов.

Лев Миколайович Смирнов (21 червня 1911(19110621), місто Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація — 23 березня 1986, місто Москва) — радянський державний діяч, юрист, голова Верховного суду СРСР, голова Верховного суду РРФСР. Член ЦК КПРС у 1976—1986 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 8—10-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (19.06.1981).

Життєпис

Народився в родині лікаря.

З 1926 року — співробітник редакції газети, лектор, старший методист відділу виконавчого комітету Ленінградської міської ради.

У 1929—1936 роках навчався в Ленінградському державному університеті на факультеті радянського права і в Юридичному інституті імені Криленка, а також (з 1939 року) в аспірантурі, яку не закінчив у зв'язку з початком війни.

У 1934—1935 роках — старший слідчий Ленінградської обласної прокуратури.

У 1935—1938 роках — старший слідчий Мурманської окружної прокуратури.

У 1936 році закінчив Ленінградський правовий інститут.

У 1938—1939 роках — старший слідчий Петроградського району міста Ленінграда.

У 1939—1941 роках — старший слідчий-методист Ленінградської міської прокуратури.

У червні 1941 — 1943 року — військовий слідчий в прокуратурах армій і Ленінградського фронту, учасник німецько-радянської війни.

З вересня 1942 по 1957 рік — в Прокуратурі СРСР: слідчий з найважливіших справах, прокурор слідчого відділу, прокурор для особливих доручень при Генеральному прокурорі СРСР. Займався розслідуваннями злочинів німецьких окупантів на окупованих територіях СРСР.

Член ВКП(б) з 1945 року.

Був помічником головного обвинувача від СРСР Р. А. Руденка на Нюрнберзькому міжнародному військовому трибуналі. У 1946 році був заступником обвинувача від СРСР С. О. Голунского на Токійському міжнародному судовому процесі за звинуваченням головних японських військових злочинців. Також був державним обвинувачем на Хабаровському процесі.

У 1957—1962 роках — заступник голови Верховного суду СРСР.

У липні 1962 — вересні 1972 року — голова Верховного суду РРФСР.

20 вересня 1972 — 12 квітня 1984 року — голова Верховного суду СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 червня 1981 року за великі заслуги перед Радянською державою і в зв'язку з сімдесятиріччя з дня народження голові Верховного суду СРСР Смирнову Леву Миколайовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Президент Асоціації радянський юристів (з 1964 року), член ради Міжнародної асоціації юристів-демократів, член Міжнародної слідчої комісії з викриття злодіянь американського імперіалізму у В'єтнамі, член Постійного консультативного комітету експертів ООН з попередження злочинності та поводження зі злочинцями, почесний доктор права низки зарубіжних університетів.

З квітня 1984 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 23 березня 1986 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди

Примітки

  1. ↑ Смирнов Лев Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ CONOR.Sl

Посилання