Скін-ефектНе плутати з Скін-фактор Скін-ефе́кт[1] (від англ. skin — шкіра) — явище проникнення електромагнітного поля в провідник на певну глибину, яка називається скін-шар. Водночас, скін-ефект призводить до протікання струму в провіднику в основному в області скін-шару, і, як наслідок, збільшення опору провідника. Тобто скін-ефект — це проходження змінного електричного струму високої частоти не через увесь переріз провідника, а переважно лише в поверхневому шарі. Інша назва — поверхневий ефект. Глибина скін-шару визначається формулою[2] де — глибина скін-шару, с — швидкість світла, — магнітна проникність речовини провідника, — електропровідність, — лінійна частота. Густина струму в провіднику спадає від поверхні експоненційно: де j — густина струму, а x — віддаль від поверхні. За аналогічним законом спадають також напруженість електричного і магнітного полів електромагнітної хвилі. Глибина скін-шару зменшується зі збільшенням частоти. Якщо при частоті 50 Гц глибина скін-шару в міді становить 0,7 см, то на частоті 0,5 МГц — 0,007 см. Скін-ефект призводить до збільшення опору провідника високочастотному струму. Це збільшення стає помітним тоді, коли радіус провідника має однаковий порядок величини з глибиною скін-шару. При частоті 1 МГц опір мідного провідника з діаметром 2 мм збільшується майже в 7 разів, а отже збільшуються втрати на нагрівання провідника. Наслідки скін-ефектуСкін-ефект призводить до нагрівання провідників у електронних пристроях, зокрема у мікропроцесорах, відтак накладає обмеження на підвищення, наприклад, тактової частоти, на якій працює комп'ютер. Примітки
Джерела
|