Скриточуб сірощокий

? Скриточуб сірощокий
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Вівчарикові (Phylloscopidae) Рід: Вівчарик (Phylloscopus) Вид: Скриточуб сірощокий
Біноміальна назва
Phylloscopus poliogenys (Blyth, 1847)
Ареал виду
Підвиди
(Див. текст)
Синоніми
Seicercus poliogenys
Посилання
Вікісховище: Phylloscopus poliogenys Віківиди: Phylloscopus poliogenys МСОП: 22715433 NCBI: 298994

Скриточу́б сірощокий[2] (Phylloscopus poliogenys) — вид горобцеподібних птахів родини вівчарикових (Phylloscopidae)[3]. Мешкає в Гімалаях і Південно-Східній Азії. Раніше цей вид відносили до роду Скриточуб (Seicercus), однак за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження, опублікованого у 2018 році, його було переведено до роду Вівчарик (Phylloscopus)[4].

Опис

Сірощокий скриточуб

Довжина птаха становить 10-11 см. Верхня частина тіла оливково-зелена, нижня частина тіла жовта. Голова сіра, над очима темні "брови", навколо очей білі кільця. Щоки сірі, підборіддя біле.

Поширення і екологія

Сірощокі скриточуби мешкають в Індії, Непалі, Бутані, М'янмі, Китаї, Таїланді, В'єтнамі і Лаосі. Вони живуть в густому чагарниковому і бамбуковому підліску гірських лісів. Живляться комахами.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Phylloscopus poliogenys.
2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Bushtits, leaf warblers, reed warblers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 травня 2022.
4. Alström, P.; Rheindt, F.E.; Zhang, R.; Zhao, M.; Wang, J.; Zhu, X.; Gwee, C.Y.; Hao, Y.; Ohlson, J.; Jia, C.; Prawiradilaga, D.M.; Ericson, P.G.P.; Lei, F.; Olsson, U. (2018). Complete species-level phylogeny of the leaf warbler (Aves: Phylloscopidae) radiation (PDF). Molecular Phylogenetics and Evolution. 126: 141—152. doi:10.1016/j.ympev.2018.03.031.